На цьому етапі російсько-української війни здатність України протистояти російській агресії чи не вирішальною мірою залежить від спроможності українського ОПК та партнерів України виробляти озброєння та військову техніку не лише у достатній кількості, але й з необхідним ритмом. У цьому сенсі, 2025 рік став переломним: Європа створила так званий “снарядний міст”, НАТО запустили новий фінансовий механізм PURL, а Україна вперше в історії почала серійно випускати власні артилерійські снаряди. Але за цими успіхами приховані й серйозні ризики: політичні зміни в Чехії, вузькі місця у виробництві порохів та невизначеність у Вашингтоні.Чеська ініціатива: феноменальний успіх 2025 року, однак вибори можуть все змінитиЧехія стала центром міжнародної коаліції, яка скуповує боєприпаси по всьому світу. Нагадаємо, у  відповідь на артилерійську кризу України навесні 2024 року, коли допомога США була призупинена, а Євросоюз відставав із постачаннями,  Чехія запропонувала тимчасове рішення. Президент Чехії Петер Павел запропонував ідею: за фінансової допомоги від союзників закупити 800 000 артилерійських снарядів на глобальному ринку, навіть у країнах, які вважалися партнерами РФ. Програма, яку неофіційно назвали “снарядний міст” швидко отримала міжнародну підтримку: до неї приєдналися понад 15 європейських країн і вже протягом 2024 року в рамках чеської ініціативи Україні було передано до 1,5 мільйона снарядів різного калібру. У 2025 році до серпня Україна отримала близько 1 млн боєприпасів, а до кінця року – може бути досягнуто результату 1,8 мільйона снарядів різного калібру. За весь час ініціатива мобілізувала ресурси близько 20 держав і перетворилась на один з ключових елементів української снарядної стійкості. артилерійські снаряди на бойових позиціях ЗСУ, фото: gettyimagesОднак, ситуація може змінитися. За місяць, 3-4 жовтня,  у Чехії відбудуться парламентські вибори. Опозиційна партія ANO на чолі з Андреєм Бабішем критикує масштабну військову допомогу Україні. Якщо ANO переможе і буде формувати уряд, існує ризик, що фінансування чеської ініціативи у 2026 році може бути згорнуте. Уже укладені контракти, ймовірно, доведуть до кінця, але нові партії під питанням. Чеське МЗС вже прямо заявило з цього приводу: “зупинка ініціативи була б подарунком Путіну”. Європейське виробництво: від пожежного гасіння до стійкого потокуСвоєю чергою, європейський ОПК планував вийти на виробництво 2 мільйонів снарядів на рік до кінця 2025-го. Ціль майже досягнута, однак, з відтермінуванням на 2026 рік: у Німеччині концерн Rheinmetall відкрив найбільший у Європі артилерійський завод із проєктною потужністю 350 тисяч снарядів на рік до 2027-го; у Болгарії та Румунії будуються нові лінії, включно з виробництвом порохів. Велика Британія запускає комплекс в Уельсі, що дозволить збільшити випуск 155-мм снарядів у 16 разів. Французька компанія Eurenco відновлює виробництво вибухових речовин у Бержераку - ключовому центрі для всієї Європи.Тобто, попри неймовірні зусилля, Європа все ж не змогла у 2025 році досягти запланованих обсягів виробництва боєприпасів. Бажаний результат перенесено на 2026 рік. Тобто, якщо 2025-й був роком “пожежних закупівель” і запуску нових ліній, то наступний рік стане роком виходу на “крейсерський” темп виробництва: фабрики працюватимуть на повну, квартальні партії будуть стабільними, а вузькі місця у виробництві вибухових речовин поступово зникатимуть.Сполучені Штати - повільний розгін і ставка на новий механізм PURLВашингтон обіцяв виробляти 100 тисяч 155-мм снарядів щомісяця, але досягти цього темпу поки не зміг - реальний результат очікується лише в середині 2026-го. Очевидно, що станом на сьогодні американська промисловість суттєво наростила випуск боєприпасів порівняно з 2022 роком, але все ж до виходу на достатні обсяги ще необхідно вирішити ряд проблем, в тому числі й з дефіцитом компонентів та виробничих потужностей.Одним з напрямків розв'язання вказаних проблем є створення механізму Prioritised Ukraine Requirements List (PURL) – програми, в рамках якої європейські союзники й Канада оплачують закупівлі, а США виробляють і відвантажують боєприпаси Україні. Нідерланди стали першими, хто офіційно оголосив про участь в PURL із внеском €500 млн, першочергово на постачання Patriot та боєприпасів зі США. Далі, Швеція, Норвегія, Данія спільно внесли близько $500 млн, так само як і Канада та ФРН, які оголосили про внески по $500 млн. Бельгія і Латвія також приєдналися до програми, хоча поки ще не оголосили розмір своїх внесків. Таким чином, PURL забезпечує постійне фінансування виробництва озброєнь, в тому числі боєприпасів, американським ОПК. виробництво снарядів на на заводі боєприпасів в Скрентоні, США, фото: gettyimagesУкраїнське виробництво – поступовий прогресАле, безумовно, головний прорив останніх двох років - запуск серійного виробництва боєприпасів в Україні.Мінометні боєприпаси: за 2024–2025 роки Україна підняла виробництво мінометних мін (60, 82 і 120 мм) до суттєвих річних обсягів. Це вже гарантує стабільність “нижнього сегмента” боєприпасної піраміди.Артилерія радянських калібрів (122 і 152 мм): працюють серійні лінії, але вони упираються у дефіцит вибухових речовин та порохів.155-мм: у 2024-му запущено перші обмежені партії для “обкатки”, а у 2025-му вони стали регулярними. Основний вал поки що приходить із Європи, але власне виробництво вже працює.Спільні підприємства: головний проєкт - завод із виробництва 155-мм у кооперації з німецькою Rheinmetall. Він має стартувати у 2026 році з потужністю 80–100 тисяч снарядів на рік і розгоном до 300 тисяч у перспективі.Патрони для стрілецької зброї: відновлено випуск наймасовіших калібрів (5,45 і 5,56 мм) під чеською ліцензією.Корпуси снарядів: українські підприємства вже демонструють корпуси для всіх основних калібрів, включно з танковими.Таким чином, Україна вперше з радянських часів створює власний “повний цикл” — від патрона до артилерійського снаряда.виробництво патронів, фото: gettyimagesПідсумок: важливо утримати темпУ 2025 році Україна отримує боєприпаси з чотирьох джерел: чеський “снарядний міст”, нові європейські фабрики, американське виробництво з механізмом PURL і власні заводи. Кожен із цих каналів має свою динаміку і ризики.Чеська ініціатива дає левову частку, але залежить від результатів виборів в країні.Європа забезпечує стабільний ріст, інвестуючи мільярди в нові заводи, однак, ефект поки що відкладений на 2026 рік.США, попри гучні політичні заяви про відмову допомоги Україні, активно працюють у проєктах з виробництва боєприпасів через формат PURL.Україна нарощує власне виробництво, поступово наближаючись до статусу постійного члена клубу виробників боєприпасів 155-мм.Головний виклик 2026 року - не просто збільшити виробництво, а зберегти ритм. Бо саме ритм, а не загальна цифра у мільйони, визначає, чи зможе українська артилерія день за днем вести контрбатарейну боротьбу та тримати фронт.Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.