Перший завод — ремонт та виробництво танків Leopard працює, другий — виробництво боєприпасів 155 калібру, перенесено на 2026. Спочатку гендиректор лише натякнув, що йому в Україні заважають, вчора ж прямо влупив: "Я незадоволений швидкістю з якою ми будуємо завод, але це не через нас. Ми його почали будувати в Україні одночасно з тим, що в Німеччині. В Німеччині вже працює. В Україні — ще ні". Ми по світу випрошуємо снаряди 155 калібру, для нас це як повітря. Але якісь скоти блокують будівництво заводу, який дасть нам 300 тисяч снарядів на рік. Це 10% всієї кількості снарядів, які потребують ЗСУ. Колосальна частка одного заводу. Гендиректор не скаже, але знаючи манери мародерів при владі, вони просто саботують, натякаючи — тут треба за електролінію заплатити, тут за водовідведення. З цими зрозуміло, а що там Верховний Головнокомандувач? Все ж не якийсь гаражний кооператив обурюється. Читайте також: Не варто тішити себе надією, що війна ось-ось закінчитьсяКоли вже стало очевидним, що Гітлер готує війну проти Чехословаччини — президент Бенеш з головою поринув в справи оборони. Генерали захоплювалися, як глибоко цивільна людина, яка не служила в армії — перейнялася їх проблемами. Бенеш постійно зустрічався з міністром національної оборони, найвищими генералами, виробниками зброї. Їздив на фортифікації та лінії укріплень, які після аншлюсу Австрії почали будувати на рівнинній частині Республіки. Контролював все, що пов'язано з підготовкою до війни. Навіть був готовий напасти першим, розумів, що лише це врятує Європу від великої війни, але його по руках скручували Лондон та Париж. Він особисто, на мітингах, накачував чехословаків, серед яких двадцять років панував культ пацифізму — мілітаризмом. Бенеш популяризував офіцерську службу, яка досі була малопрестижною, а головне — агресивно вигризав бюджети на модернізацію армії. Його ненавиділи політики — за союз з генералітетом, за оголошення мобілізації в травні 1938, що відклало агресію Гітлера, який був неготовий ще до повноцінного вторгнення. Чехословаччиною тоді керували п'ять-сім партійних бонз — наскрізь корупційних, які завдяки імперативному мандату тримали своїх депутатів в стані кріпаків. Вони ділили між собою міністерства, які очолювали десятиліттями, заробляли грубі гроші на ліцензіях, лісах, польському вугіллі. Але навіть вони були змушені поступитися тиску Бенеша та генералів і погодитися на величезні видатки на оборону. В президента Зеленського таких проблем нема. Він має прекрасну, чесну і патріотичну фракцію в парламенті. Інколи їм допомагають в голосуванні депутати з  ОПЗЖ.Замість п'ятеро-шестеро партійних вождів, які саботують президента — в Зеленського п'ять-шість вірних менеджерів. І, звісно, президент Зеленський вже вилетів на місце будівництва заводу боєприпасів, щоб виписати піз*юлєй. Ще б якусь духопідйомну заяву від нього, як от: "До кінця року ми збудуємо не один, а мільйон заводів Rheinmetall".* Публікується зі збереженням стилю автораДжерелоПро автора: Олег Манчура, журналіст.Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.