Є в дипломатії золоте правило: нічого не відбулося, поки не підписано. В зливах, натяках і інформаційному шумі, який триває, нічого нового щодо позицій Москви і Вашингтону – нас будуть підштовхувати до територіальних втрат і компромісів за рахунок України.

Кремль завжди прагне говорити з позиції сили і тому можна очікувати нових атак і активізації на фронті, аби вчергове лякати світ напередодні зустрічі.

Цей тиждень є важливим для дипломатичної роботи з нашими партнерами. Влада зобовʼязана забезпечити ключовий принцип : нічого про Україну без України. Нічого про Європу без Європи. Тому і ЄС і UK має максимально долучитися до мирних переговорів, адже Україна є визначальною частиною європейської безпеки.

Майбутня зустріч на Алясці не повинна йти по путінському сценарію, бо це закладе такі бомби уповільненої дії і призведе лише до нових помилок і воєн.

Ну, і як правильно зауважив Валерій Чалий, зараз росіяни будуть намагатися трьома літаками прилетіти на Аляску. Бо це не лише легітимізація вбивць.

Є й більш прагматичний фактор: візові обмеження потім важко відкатати назад, а отримавши омріяну американську візу, весь путінський пост фактично розірве трирічну ізоляцію, повернеться до своєї нерухомості, зможе навідувати родини, які давно живуть на такому ненависному русской душе Заході. А для закінчення війни навпаки, мають працювати посилені санкції, а не лайт-режим…

Зараз час і українській діаспорі в США відірватися від серпневих відпочинків, згадати про Україну і максимально попрацювати з республіканцями, усіма інституціями, доносячи всі гібридні ризики легітимізації воєнних злочинців.

Україна як ніхто прагне миру. Очевидно, що частину наших територій ми маємо звільнити політико-дипломатичним шляхом, хоч влада безвідповідально кричала про каву в Криму і кордони 91 року. Але мир не повинен маскуватися під капітуляцію. Бо Москва сприймає «мир» саме так.