Перемовини США з Україною та європейцями, щоб "наблизити українську позицію до російської" - не російської до української! - буквально означає, що російська Трампа задовольнила. А тепер він буде тиснути на Україну, вимагаючи погодження. Рубіо ще щось казав про "питання територій", яке буде ключовим. Очевидно, що мова не про вимогу виведення російських військ. Адже пропозиції виходили від Путіна. Скоріше за все нас будуть схиляти, або до "реалій на землі", які Путін розуміє, як виведення українських військ з наших територій, або до визнання російської анексії старо-окупованих територій. І тут виникає питання: а навіщо тоді були всі ці ядерні пікіровки з Медвєдевим? Бо це знайома Трампу схема: тиск, зваблення, знову тиск і зґвалтування. Коли жертва думає, що вона сама на все погодилася. Добровільно. За відсутності Епштейна, він знайшов собі іншого "достойного подільника". Це була зрежисована ескалація, яку Трамп "переможно відвернув" українським коштом. Його переляканому ядерною війною обивателю має сподобатися. В принципі, цього і варто було очікувати, тому що Трампу потрібна угода з Путіним безвідносно до інтересів якоїсь там України та Європи. Його і раніше влаштовували путінські хотєлки, на що вказує намір визнати анексію Криму. Читайте також: Загроза для України після ультимативного алюру Трампа неймовірно зрослаАле потрібно було, щоб це сприйняли його виборці, яким не подобається мʼякість та плазування їх лідера перед кремлівським диктатором.  От і маємо. Грізні промови є, ядерна ескалація є, ультиматуми є. Чим не позиці сильного лідера, який зробив Америку знову великою? А тепер настав час віддати другу Владиміру все, що він хоче. Але вже як "велику перемогу", що гідна Нобелівки. Найцікавіше зараз буде спостерігати за перевзуванням тих, хто ще кілька днів тому засмічував інфопростір промовками, що "такого не може бути, а ви все не так розумієте". От прям навмисно піду читати розмишлізми всіх тих, хто висміював думку, що не варто зачаровуватися та розраховувати на Трампа. Адже він хоче своєї перемоги, а не перемоги України.ДжерелоПро авторку: Лариса Волошина, журналістка, психологиняРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.