Про це заявила письменниця, видавчиня та громадська діячка Мар'яна Савка в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо."Власне, перший рік після повномасштабного вторгнення, і навіть другий, був для багатьох новим диханням у сенсі читання: ми почали обирати книжки, повертатися до великих текстів. А з минулого року я, фактично, два роки поспіль читала літературу в межах програми моєї бізнес-школи — це теж було цікаво. Але зараз усе настільки стрімко летить, що мені дуже складно знайти час, аби просто сісти й зосередитись. І тут, як на мене, грає роль багато чинників, які не дають нам зупинитися й дозволити собі той простір для читання. Адже для багатьох час на читання — це щось на кшталт відпочинку, розваги, те, що ніби відволікає від "справжньої" роботи", - сказала вона.Савка додала, що ми не помічаємо, як втрачаємо здатність концентруватися. "Нас постійно розсіює, і гаджети, які весь час у руках, буквально "з’їдають" наш золотий час — той, що мав би належати глибокому, довгому читанню. Це непроста річ. І складна не лише для тих, хто мав у своєму житті звичку читати, а передусім — небезпечна для наймолодших", - зазначила письменниця.Видавчиня зазначила, що вони не встигають напрацювати в собі оцю звичку і натренувати мозок на це довге читання, на концентрацію, на довгі тексти. "Для покоління "Тіктоку" і ще молодших. Може, школа трохи відволікає, бо все-таки у школі діти не беруть до рук гаджети, але тільки вони повертаються - це все йде в TikTok, багато різних ігор. А вони всі дуже динамічні. Там все просто розлітається, треба встигати за цим моментом. І ми навіть бачимо по книжковому ринку зараз такий досвід "просідання". По дитячому книжковому ринку", - сказала Савка.Вона константувала, що книжка уже не витримує конкуренцію з соцмережами."Насправді, цю конкуренцію вже, можна сказати, програно. Але ми повинні тримати позиції й намагатися зберегти хоча б те, що маємо зараз. Соцмережі ми не скасуємо — хіба що станеться якась глобальна кіберкатастрофа, яка просто зітре їх із простору, як колись зник "Пронт".З іншого боку, ми мусимо навчитися жити поруч із ними, пристосовуватися так, щоб вони не ставали загарбниками нашого мозку й часу. Щоб ми не ставали їхніми заручниками", - вважає письменниця.