Про це в етері Еспресо розповіла редакторка щорічника "Український Альманах" Ольга Попович."Звісно, що цей закон абсолютно на часі. Він був потрібен набагато раніше. Оскільки зараз залишилось дуже мало нащадків операції по так званому "обміну населення". Компенсації отримають особи, які були переселені, або ж їхні діти. Насправді цих людей залишилась дуже мала кількість, навіть їхніх дітей. Те, що на 34 році української незалежності приймається такий законопроєкт є запізнілим рішенням, як на мене. Українська держава мала б раніше займатись українцями, які в 40-х роках втратили все. Адже тоді частина українців пересилилась добровільно, але більшість тоді переселялась під примусом комуністів, зокрема, під контролем польського комуністичного війська. Маючи маєтки, будинки, землю, люди могли забрати іноді лише одну валізу, чи те, що могло поміститись на віз, якщо він був", - пояснила Попович. Журналістка також розповіла, що у Польщі відповідний закон, прийнятий Україною, активно не обговорювався. У польських медіа згадується про закон, втім, без особливої уваги."Справді, для великої частини сімей це стало великою трагедією. Мій батько теж нащадок цієї операції. Його сімʼю тако було переселено з території східної Польщі. Тому те, що держава буде виділяти одноразові компенсації, дуже хороший крок. У Польщі про не дуже багато говорять. Так, медіа про це написали й звернули на це увагу", - підсумувала вона.Законопроєкт, який визнає депортованими громадян України, в 1944-1951 роках примусово переселених з території Закерзоння, Верховна Рада України ухвалила в цілому 16 липня. У першому читанні законопроєкт Верховна Рада ухвалила ще 24 вересня 2021 року.Президент України Володимир Зеленський у вівторок, 29 липня, підписав законопроєкт №2038 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944-1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки"