У липні в Шотландії відбулася подія, яка залишилася поза фокусом багатьох українських дискусій, але має пряме значення для нас.

ЄС і США уклали масштабну енергетичну угоду, яка:

• гарантує постачання до 55 млрд кубометрів американського СПГ у Європу щороку до 2027 року;
• передбачає зростання експорту американської нафти до ЄС на 30% вже з цього року;
• запускає спільний інвестиційний фонд для розвитку цивільної атомної енергетики за участі європейських приватних інвесторів.

Це не просто "газові контракти".

Це переформатування енергетичної осі планети:

1. Європа переходить на "енергетичний долар"

Газ і нафта більше не інструмент російського шантажу. США стали головним постачальником для ЄС. Це означає не просто нові маршрути — це нова логіка довіри та взаємозалежності.

2. Росія — за бортом

Навіть якщо війна закінчиться — повернення до моделі "дешевий російський газ" практично неможливе. Центральна й Східна Європа остаточно втратили довіру до Москви. І навіть Західна Європа більше не хоче бути заручником політичної погоди в Кремлі.

3. Китай відчуває тиск

Пекін бачить, що його союзник втрачає позиції. Одночасно ЄС зменшує відкритість до китайських інвестицій у ВДЕ та ядерку. США, своєю чергою, заходять у перемовини з КНР із дедалі сильніших позицій.

Це вже не просто економіка — це нова геополітична архітектура.

• РФ втрачає важіль впливу на Європу.
• Китай стикається з дедалі вужчим коридором маневру.
• США закріплюють стратегічне домінування.

Ми часто говоримо про втрату територій. Але Росія паралельно — і швидше — втрачає ключове: геополітичну субʼєктність.

І це вікно можливостей для нас.

Андрій Коболєв