Верховна Рада підтримала законопроект, який змінює баланс повноважень між ключовими антикорупційними органами. Мова про законопроєкт №12414, який обмежує повноваження Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупції прокуратури. У другому читанні до нього запропоновано також низку правок, які передають частину повноважень цих органів генеральному прокурору.

У бюро вже виступили проти законопроєкту, заявивши, що керівник САП стане номінальною фігурою, а НАБУ втратить незалежність. Що передувало ініціативі парламенту та чи дійсно це потрібно – в матеріалі РБК-Україна.

Формально законопроєкт №12414 покликаний унормувати процедури повідомлення про підозру, але правки, запропоновані до другого читання, можуть кардинально змінити архітектуру антикорупційної системи.

Зокрема, йдеться про повернення низки повноважень до Офісу генерального прокурора – насамперед права погоджувати підозри, які раніше були у винятковій компетенції Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Водночас повноваження директора НАБУ щодо процесуального контролю у справах топкорупції також можуть бути обмежені – фактично, роль Бюро зведеться до функції "оперативного підрядника", без впливу на хід власних розслідувань.

Керівник САП, як вважають у самому відомстві, стане фігурою без реального впливу на процес ухвалення рішень – тоді як ключові функції контролю повернуться до Офісу ГПУ.

Як пояснюють в парламенті, упродовж останніх місяців навколо НАБУ та САП накопичилося чимало питань – як політичного, так і репутаційного характеру.

Наприклад, резонансна справа ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва, якого затримали на хабарі 2,7 млн доларів, не дійшла до суду в очікувані строки. У парламенті почали ставити питання: чому НАБУ гучно затримує, але не доводить справи до вироку?

Крім того, у ЗМІ неодноразово з'являлися повідомлення про те, що між НАБУ і САП відсутня злагоджена координація, а в окремих розслідуваннях детективи діяли автономно, що суперечить моделі процесуального нагляду. Цю тезу підтверджують і публічні непорозуміння між відомствами. Директор НАБУ Семен Кривонос і керівник САП Олександр Клименко публічно не коментують конфлікт, але співрозмовники в антикорупційних структурах говорять про "паралельні центри ухвалення рішень".

Окрема претензія – часті витоки інформації зі справ. Дані з закритих розслідувань іноді потрапляють до медіа ще до початку процесуальних дій. У парламенті такі витоки називають "інструментом політичного тиску" – як на фігурантів, так і на самі органи правопорядку.

Додаткову напругу спричинили розслідування НАБУ щодо чинних народних депутатів. Особливо багато обговорень викликала справа щодо парламентаря з фракції "Слуга народу" і підозри в оборудках із майном. У відповідь частина депутатів заговорила про "вибіркове правосуддя" з боку бюро.

А кульмінацією цієї низки претензій став інцидент, який стався вже після того, як зʼявилась інформація про законопроєкт №12414. 22 липня Служба безпеки України ще й затримала співробітника елітного підрозділу НАБУ "Д-2" Віктора Гусарова. За попередніми даними, він шпигував на користь ФСБ і передавав установчі дані правоохоронців та інших громадян зі закритих баз. Спецслужби зафіксували понад 60 епізодів передачі чутливої інформації.

Окрему стурбованість викликає ефективність роботи НАБУ у сфері оборонних закупівель. У розпал повномасштабної війни, коли питання постачання армії має критичне значення, бюро, за офіційними даними, у 2023 році повідомило лише про одну підозру у справах, пов’язаних з оборонкою. У 2024-му таких підозр не було взагалі.

Натомість найбільш резонансні кейси у цій сфері – про розкрадання на закупівлях боєприпасів, постачання бракованої зброї чи неякісного обмундирування – розслідують СБУ, ДБР або висвітлюють журналісти-розслідувачі.

Проблеми не обмежуються низькою активністю. Існує низка кейсів, які прямо ставлять під сумнів неупередженість або професіоналізм окремих працівників НАБУ.

Один із найгучніших – справа "Свинарчук-gate" 2019 року, коли журналісти Bihus.Info оприлюднили розслідування щодо постачання контрабандних деталей до підприємств оборонки. За інформацією Тетяни Козаченко, члена дисциплінарної комісії НАБУ у 2018-2020 роках, у схемах фігурував детектив НАБУ Дмитро Литвиненко, щодо якого СБУ відкривала кримінальні справи, зокрема за статтею "державна зрада". Попри публічні заклики очільників САП, ДБР і ГПУ притягнути його до відповідальності, провадження було закрите.

Згідно з матеріалами слідства, він спілкувався з організаторами схеми, зокрема Ігорем Гладковським, сином тодішнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського. Литвиненко не лише був знайомий із фігурантами, а й, за версією слідства, надавав інформаційну підтримку, зокрема щодо перебігу розслідувань у правоохоронних органах. Попри те, що у 2019 році СБУ відкрила кримінальне провадження, зокрема за статтею "державна зрада", справа пізніше була закрита. Публічні заклики керівництва САП, ДБР і Генпрокуратури притягнути детектива до відповідальності залишилися без результату.

Ім’я Литвиненка також фігурує у справі про контракт на модернізацію літаків АН-32 для Індії. У 2014–2015 роках через зриви постачань контракт майже на 400 млн доларів опинився під загрозою. Розслідування НАБУ і спроби його детективів напряму контактувати з індійськими посадовцями без екстериторіальних повноважень фактично спричинили міжнародний скандал, що отримав розголос у медіа Індії та Росії. Контракт вдалося зберегти лише завдяки втручанню дипломатів.

Суперечливо виглядала також справа проти колишнього керівника "Спецтехноекспорту" Павла Барбула. Ще під час перебування на посаді Барбул публічно заявляв про тиск з боку правоохоронних органів. У грудні 2017 року НАБУ відкрило кримінальне провадження, інкримінувавши йому розтрату державного майна у справі, що стосувалася контракту з Індією 2009 року. За версією слідства, під час реалізації цієї угоди державне підприємство "Завод 410 цивільної авіації" перераховувало комісійну винагороду іноземній компанії-посереднику, що розцінювалося як нецільове використання коштів.

Детективи звинуватили його в розтраті, однак державні експертизи (ДАСУ, КНДІСЕ, ДПС) встановили відсутність збитків. Судові експерти також заявляли про тиск із боку слідчих НАБУ. Паралельно в медіа велася активна кампанія дискредитації фігурантів справи, яку згодом довелося спростовувати або блокувати в судовому порядку.

Згідно з фабулою однієї з пов’язаних справ, ситуація дійшла до незаконного стеження за Барбулом та членами його родини. Цей факт став предметом окремого розслідування поліції Печерського району Києва. Втім, подальша доля цього провадження невідома: результати розслідування публічно не оголошувалися, а обвинувальний акт до суду не потрапив.

Попри результати експертиз, в окремих заявах представників САП у публічному просторі теза про винуватість керівництва СТЕ подавалась як доконаний факт, ще до завершення судового розгляду. Це, на думку фігурантів справи, завдало суттєвої шкоди не лише репутації підприємства, а й державним інтересам України на міжнародному рівні.

У медійному полі також активізувалась хвиля публікацій, які підтримували позицію обвинувачення. Частина з них згодом була оскаржена в судовому порядку — зокрема, деякі матеріали визнано такими, що містять неперевірену інформацію, а їхнє поширення заборонено відповідним рішенням. Павло Барбул подав позови про захист честі, гідності та ділової репутації, частина яких була задоволена. Окремі видання, що раніше дотримувалися стриманої риторики, згодом змінили тональність подачі.

Схожа історія сталася із компанією Archer, яка виробляє прилади нічного бачення для ЗСУ. Після арешту рахунків і обшуків, компанія змушена була евакуювати виробництво до Чехії. Тамтешня поліція провела власну перевірку і не виявила порушень. Керівництво Archer стверджує, що дії детективів НАБУ створили не лише загрозу зриву держзамовлень, а й репутаційні ризики на міжнародному ринку.

Додаткові запитання викликають фінансові операції самих детективів. У журналістських розслідуваннях неодноразово згадувалося використання криптовалют, у тому числі з фейкових гаманців. Знову згадується ім’я Дмитра Литвиненка, який, за даними ЗМІ, здійснював брокерські операції з криптовалютою. Походження понад 1,5 млн грн, що перебували в його обігу, залишилося без пояснення.

Такі кейси формують тривожну картину – не лише у сенсі репутації, а й у сфері безпеки. В умовах війни країна не може дозволити собі розкіш мати антикорупційний орган, який не виявляє інтересу до системного контролю у сфері оборони або діє зі шкодою для держави.

Питання ефективності НАБУ – не лише внутрішньоукраїнська дискусія. У травні 2025 року завершився перший зовнішній аудит діяльності бюро. За оцінками міжнародних експертів, НАБУ отримало 1,4 бала з 3 можливих.

Серед проблем – слабка аналітична робота, відсутність технічної спроможності та неефективна комунікація. Водночас аудит не виявив грубих порушень з боку керівництва.

Це та вищенаведені факти дають підстави стверджувати, що українська антикорупційна система дійсно потребує змін. А от яких саме – скороченням повноважень або їх чітким врегулювання чи перезавантаження — питання відкрите. У контексті євроінтеграції та післявоєнного відновлення саме баланс між ефективністю й незалежністю може стати ключем до довіри суспільства й партнерів.