Історія із протистоянням Банкової та незалежних від неї антикорупційних органів досягла своєї прогнозованої кульмінації. Залишилося тільки дочекатися, яким буде фініш. І для Зеленського, і для НАБУ / САП, і для України. Але уже зараз можна говорити однозначно – жодних хороших варіантів не існує.

Що за закон проголосувала ВР

На початку тижня Служба безпеки України провела низку обшуків у детективів Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Пішли звинувачення, серйозні звинувачення – про нібито як злив секретних даних російським структурам через оточення колишнього президента України Віктора Януковича.

Історія нібито здавалася прозорою і зрозумілою – жодної політики, винятково нацбезпека. Але дехто із аналітиків зв’язав цей наступ СБУ на НАБУ та САП зі справою колишнього вже міністра колишнього Міністерства національної єдності Чернишова. Подія, яка сталася у вівторок, дала у руки адептам такої позиції козирні карти.

Верховна Рада швидко, з купою регламентних порушень, у воістину турборежимі проголосувала у другому читанні законопроєкт №12414. Законопроєкт, який, м'яко кажучи, обмежує незалежність НАБУ та САП. Тобто фактично знищує інститут незалежних антикорупційних структур. Оскільки передача важелів впливу на справи, які перебувають у підслідності цих структур, генеральному прокурору в нинішніх українських умовах означає їхнє закриття і принаймні затягування до нескінченності.

ЗМІ ще перед голосуванням припустили, що причиною такого стрімкого наступу на антикорупційні органи стало те, що вони докопалися до оголошення підозри такому собі Тимуру Міндічу, який є наближеною до Володимира Зеленського фігурою. А журналіст Юрій Ніколов заявив більш ніж однозначно: "НАБУ нищать через те, що детективи доторкнулись виробництва дронів. А там по засекреченим контрактам десятки мільярдів гривень віддали фірмам партнерів самого Зеленського, а також Єрмака і Арахамії".

Чому в бюджеті можуть з’явитися дірки

Отже, як бачимо, у підґрунті усієї цієї історії з атакою на незалежність НАБУ та САП лежать, як пишуть медіа, винятково шкурні інтереси членів правлячої верхівки. Що, в принципі, абсолютно не дивно – в українській історії траплялися подібні, можливо, і гірші випадки. Але є один нюанс, який називається "війна".

Як відомо, Україна зараз живе частково за рахунок західних донорів. Принаймні, цивільна частина держбюджету. Тих самих донорів, які й ініціювали – попри невдоволення ще попередньої влади – створення системи антикорупційних органів. Звісно ж, ці донори уже знають про результати голосування у Верховній Раді. Ба більше, речник Єврокомісії уже зробив відповідну заяву – про стурбованість діями української влади. В перекладі з дипломатичної на звичайну мову – у ЄС шоковані таким вчинком Зеленського і Ко.

І це може позначитися на подальших перемовинах України із Заходом. До речі, нова прем’єрка Юлія Свириденко, яка вважає питання корупції в Україні занадто роздутим, у тому ж інтерв’ю зізналася, що хоче ще більше грошей від Міжнародного валютного фонду. Щодо роздутості – це якраз не дивно, її заступник Михайло Федоров (який очолює міністерство з промовистою назвою Мінцифри) у свій час заявляв про "перебільшену роль кібербезпеки". А от щодо грошей…

Як голосування 22.07.2025 використають ультраправі у ЄС

Втім, скоріш за все, Захід не перестане у тому чи іншому обсязі фінансувати Україну. Хоча б тому, що існування Української держави і відсутність російських військ на кордоні з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією вигідне і великим західним державам теж. Перш за все європейським державам.

До речі, можливо, саме усвідомлення цього і розв’язало руки Банковій – яка може собі дозволити знищувати демократію, парламентаризм, антикорупційні органи, бо знає, що зовсім без грошей її Захід не залишить. Принаймні, до кінця війни. А хто знає, коли він настане, той кінець. Але, звісно, не можна виключати й іншого варіанту розвитку подій. Тобто припинення фінансування України. Не військового, але по армії це також вдарить – бо десь же Кабміну Свириденко доведеться брати гроші на виплати військовим, а в бюджеті треба буде затикати значно більші дірки, які з’являться після такого демаршу Заходу.

Між іншим, це голосування ВРУ дає козирі в руки і європейських ультраправих та ультралівих. Вони і так не в захваті від підтримки України. А тут раптом виявиться, що гроші західних платників податків ідуть просто у чорну діру, бо уже геть нічим не контролюються. Чи ж це не прекрасний шанс підняти власні рейтинги на критиці дій чинних урядів – із закликом припинити давати гроші Україні?

Прощавай, євромрія

Якими будуть наслідки – зараз спрогнозувати важко. Скоріш за все, обвалиться гривня. Можливо, на певних ділянках рухне фронт – і російські окупанти дійдуть до лівобережних районів Запоріжжя чи до Краматорська. (Або принаймні підійдуть на ту відстань, коли можна буде використовувати ствольну артилерію, що означатиме не окупацію, але знищення цих міст).

Але одне зрозуміло майже точно. Жодне членство у Європейському Союзі після 22 липня 2025 року Україні, ймовірно, не світить. Можливо, навіть і безвіз – хоча на такий крок ЄС, скоріш за все, не піде тому, що він вдарить не по владі, а по суспільству, яке й так не дуже позитивно налаштоване до влади.

Тож відтепер можна забути про євроінтеграційне майбутнє Української держави – яке, між іншим, записане у Конституції. Втім, як відомо, Конституція зараз не на часі, тобто на паузі. Не всюди і завжди, але тут точно.

І усе це, скоріш за все, через бажання тих чи інших осіб заробити більше сірих чи взагалі чорних грошей. Історія не повториться – Україну ХХІ століття, на відміну від УНР століття ХХ, знищить не відсутність єдності, а банальна жадоба грошей.