Історичне рішення

Вихід України з Оттавської конвенції підтримали 299 народних депутатів, а 305 проголосували за термінове підписання законопроєкту. Таким чином, Україна приєднується до низки інших країн, котрі нещодавно вирішили зробити такий самий крок: за даними нашого МЗС, саме агресія РФ проти України змусила ці країни переглянути свою позицію та ухвалити спільне політичне рішення щодо виходу з Оттавської конвенції.

Нагадаємо, Конвенція про заборону застосування, накопичення, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення (Оттавська конвенція) - це міжнародна угода, кота забороняє використання протипіхотних мін і зобов’язує держави-учасниці знищити наявні запаси. Конвенцію було укладено у 1997 році, й станом на 2024 рік до неї приєдналися понад 160 держав. Україна увійшла до неї у 2005 році.

З 2005 року Україна сумлінно дотримувалась положень Конвенції про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва, передачі протипіхотних мін та щодо їх знищення.Втім ми виходимо з Оттавської конвенції, бо "Україна опинилася в нерівній і несправедливій ситуації, яка обмежує її право на самооборону згідно зі статтею 51 Статуту ООН", йдеться у повідомленні МЗС.

При цьому Росія, США та Китай не є і ніколи не були учасниками цієї конвенції. Росіяни не були скуті такими зобов’язаннями, тому активно застосовували протипіхотні міни в усі роки своєї агресії, і з 2022 року цей вид зброї надав окупантам асиметричну перевагу.

Зважаючи на цей досвід, цьогоріч рішення вийти з конвенції ухвалили Естонія, Латвія, Литва, Польща та Фінляндія: пріоритет спротиву та оборони рідної землі виявився для них вищим за перестороги.

При цьому 29 червня відповідний указ №441/2025 підписав і президент України  Володимир Зеленський .

Попри те, що указ уже набрав чинності, сам вихід із конвенції відбудеться через шість місяців після офіційного повідомлення Організації Об’єднаних Націй.

Жорстка необхідність та контрольований ефект

Основними ознаками протипіхотних мін є малий розмір, але вони бувають різні за формою та кольором, повідомляє сайт Інституту масової інформації (ІМІ).

Колір (зелений, коричневий, світло/темно-коричневий) залежить від місцевості для кращого маскування. При встановленні вони добре маскуються, тому майже непомітні. Й найчастіше встановлюються з розтяжками без терміну придатності, тобто можуть вибухати через багато років.

За типом ураження протипіхотні міни поділяються на дві групи: фугасні, коли основний вражаючий ефект - вибухова хвиля, що руйнує все на своєму шляху; а також осколкові - тоді ураження відбувається готовими забійними елементами та уламками корпусу міни.

За типом активації вони бувають: натискної дії - вибухають, якщо на них наступити чи зачепити; керовані або дистанційного підриву - підриваються дистанційно за допомогою спеціального механізму.

За способом ураження розрізняють протипіхотні міни кругового ураження - вони вражають певний радіус; а також спрямованої дії, що вражають певний сектор.

Серед найпоширеніших протипіхотних мін - ПМН-2 (фугасні), що  встановлюються на ґрунт чи під ґрунт/сніг (візуально не помітні). Спрацьовують від наступання ногою. Ураження часто супроводжується втратою свідомості. Крім того, висока температура вибухових газів може заподіяти значні опіки нижнім кінцівкам. Результат - смерть від втрати крові.

Окрім того, використовуються ПФМ-1 (Пелюстка, фугасні) - їх розкидають по великій території під час обстрілу касетними боєприпасами. Одним вибухом такої міни можна фактично дуже щільно замінувати велику територію. Вони невеликі за розміром (близько 12 см) та майже непомітні в густій траві. Ця маленька міна часто сприймається дітьми як іграшка, найчастіше призводять до каліцтва.

Є ще  ОЗМ-72 (міна-жаба) (осколкова) - вистрибуюча осколкова міна кругового ураження. Вона спрацьовує, коли людина чіпляється за розтяжку, вистрибуючи на висоту 90-110 см від поверхні, розривається та розкидає 2400 вражаючих елементів (кульки). Внаслідок цього на відстані 25-30 м все гине - це радіус суцільного ураження. Інші елементи можуть розлітатися на відстань навіть до 300 м.

Існує й МОН-50 (осколкова) міна спрямованого секторного ураження. Дальність її дії - 50 метрів. Міна вручну встановлюється на ґрунт, також може кріпитися на дерево або іншу вертикальну поверхню, інколи використовується як керована. Може бути замаскована гілками дерев та іншою рослинністю вздовж доріг та стежок біля місць ведення бойових дій та розташування військових позицій.

До речі, раніше Україна все-таки застосовувала міни, втім це не порушувало Оттавський договір щодо невикористання тих боєприпасів, котрі ініціюються внаслідок присутності людини (бо він не поширюється на міни, що мають контрольований сапером підрив), - вказав оглядач порталу Мілітарний Вадим Кушніков у коментарі Укрінформу.

А за словами військового експерта Павла Нарожного , протипіхотні міни - це дієвий спосіб захисту, котрого Силам оборони дуже не вистачало, зокрема, у "сірій зоні" (відстань між нашими і ворожими позиціями шириною від кількох сотень метрів до 5-6 км - ред.).

"Це потужна, гарна зброя, яка в першу чергу битиме по піхоті, а зараз у переважній більшості штурмів здійснюється саме нею, без застосування важкої техніки", - вказує він.

Адже у середньостатистичному ворожому штурмі беруть, зазвичай, участь групи по десять росіян, котрі без бронетехніки йдуть в атаку через "сіру зону". Зараз їх нищить артилерія і дрони, а треба ще дешевше, бо дрон коштує від 500 доларів, артилерійський постріл - від 3000 доларів, у той час як  протипіхотна міна - кілька сотень доларів, - підраховує Нарожний . Тож використання протипіхотних мін є адекватною відповіддю на сталу російську тактику "м’ясних штурмів".

Й, до речі, справа не лише у грошах: адже, щоб злетіти і досягти цілі, дронам потрібен час, й кількох хвилин їм може не вистачити, або ж РЕБ завадить. А значить, частина піхотинців залишаться живими, добіжать до наших позицій і вступлять у стрілецький бій.

"А якщо є засіб дистанційного мінування, то наші артилеристи, знаючи, що скоро десь піде піхота чи мотоцикли, заряджають спеціальний снаряд, він у повітрі розкривається і з нього випадають міни, які при падінні зводяться  і так мінується ціла ділянка", - пояснює Нарожний .

Водночас головною пересторогою противників застосування протипіхотних мін є небезпека, розтягнута у часі: адже раніше використовувалися міни, котрі зберігали вибухову здатність роками і були небезпечними для цивільного населення після закінчення бойових дій. Проте зараз виготовляють боєприпаси з обмеженим строком дії: тобто вони мають певний термін придатності, по закінченню котрого стають безпечними для випадкових перехожих.

Ірина Носальська