Але політик Микола Томенко б'є на сполох, заявляючи, що найважливіший пункт повністю ігнорується – гуманітарна та світоглядна політика! За його словами, попередні координатори вже "накерували" до того, що Міносвіти перетворилося на "Міністерство еміграції", а Мінкульт запросив "фанатів Табачника". Дізнайтеся, чому, на думку Томенка, відсутність гуманітарних пріоритетів може підірвати саме питання, "за що ж ми воюємо".

"Оновлений" Уряд та його пріоритети: чого не вистачає?

Вже 16 липня 2025 року Україна має отримати так званий "оновлений" Кабінет Міністрів на чолі з Юлією Свириденко. Нова очільниця вже озвучила основні "президентські пріоритети" для свого Уряду: це зміцнення економічного потенціалу, розширення програм підтримки українців та масштабування виробництва власної зброї. Звучить логічно в умовах війни, чи не так?

Однак, політик і громадський діяч Микола Томенко висловлює глибоке занепокоєння з приводу цих пріоритетів. Він наголошує, що "серед пріоритетів оновленого Уряду я не прочитав і не почув жодного слова про ГУМАНІТАРНУ, скажу навіть більше, СВІТОГЛЯДНУ політику Уряду". І це, на його думку, є величезною прогалиною.

Томенко також не оминає увагою і неконституційну процедуру формування Кабміну, адже, за його словами, "і нинішня влада й влада попередня за 11 років так і не УЗАКОНИЛА статус ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІЛЬШОСТІ або КОАЛІЦІЇ депутатських фракцій". Він нагадує, що Стаття 83 Конституції України чітко визначає, що "засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України". Це означає, що, на думку політика, "депутати ВРУ, відмовившись узаконити статус парламентської більшості, свідомо відмовилися й виконувати статті 83 та 114 Основного Закону і передали частину своїх повноважень Президенту та його офісу".

Гуманітарний провал: "Міністерство еміграції" та "фанати Табачника"

Найбільш гостру критику Микола Томенко спрямовує на "досягнення" попереднього гуманітарного блоку Уряду. "Справа в тому, що в нинішньому КМУ питання гуманітарного спрямування координували аж 3 посадові особи: віце-премʼєр-міністр з питань інновацій, розвитку освіти, науки і технологій; віце-премʼєр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції; міністр Кабінету Міністрів", – зазначає він.

Результати їхньої роботи, за словами Томенка, були катастрофічними: "Вони так разом НАКЕРУВАЛИ, що через їхню неадекватну діяльність Міністерство освіти та науки перетворилось на Міністерство ЕМІГРАЦІЇ молоді та ПРИВАТИЗАЦІЇ університетів, а в Міністерство культури залучили «кращих працівників патронатної служби Януковича» та фанатів Табачника". Ці слова звучать як вирок попередній політиці.

Як приклад "адекватності" Мінкульту Томенко наводить "блокування нашої ініціативи встановлення памʼятника Гетьману Івану Мазепі в Києво-Печерській лаврі за меценатські кошти" – це, на його думку, просто кричущий факт.

Далі, Кабмін звільнив Тараса Креміня з посади Уповноваженого із захисту державної мови і "досі не може призначити нового", що також свідчить про ігнорування важливого напрямку. Невиразна політика Міністерства молоді та спорту, "комінікаторами якого досі є політологи Медведчука", призвела до посилення позицій РФ у міжнародному спорті та до появи значної кількості спортсменів, які вирішили не повертатися в Україну.

Навіть ідея ліквідації Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, яке "веде важливий реєстр збитків та екологічних злочинів російської орди", не витримує жодної критики з боку політика.

"Так за що ж ми воюємо?": риторичне питання до нового Уряду

Микола Томенко закликає: "напередодні голосування у Верховній Раді щодо так званого оновленого Уряду важливо було б оприлюднити його ГУМАНІТАРНІ та СВІТОГЛЯДНІ пріоритети діяльності".

На його думку, "в разі подальшого ігнорування цього принципового питання для народу воюючої України, виникає справедливе і риторичне: «ТАК ЗА ЩО Ж МИ ВОЮЄМО?»" Ці слова є потужним закликом до влади усвідомити, що війна – це не лише економіка та зброя, а й боротьба за цінності, культуру, освіту та майбутнє нації. Відсутність чіткої гуманітарної стратегії може підірвати моральний дух суспільства, що є не менш важливим, ніж матеріальні ресурси.