Ми мали три варіанти очікуваного позиціонування Трампа: він повернеться до позитивного ставлення щодо Путіна і Росії, він займе різко негативну позицію щодо Путіна і Росії (як хотілось би нам і як багато хто вимагає) або він лишиться умовно нейтральним.

Із заяв Трампа – він обрав нейтралітет. Ні за, ні проти – все ще. Як і раніше.

«Ми дуже, дуже незадоволені Росією, і ми запровадимо дуже жорсткі мита, якщо не укладемо угоду протягом 50 днів. Тарифи приблизно в 100 відсотків — ви називаєте їх вторинними тарифами. Ви розумієте, про що йдеться.

Я розчарований у президенті Путіні, бо думав, що ми укладемо угоду два місяці тому, але, схоже, до цього так і не дійшло. Тому, виходячи з цього, якщо ми не укладемо угоду за 50 днів, ми запровадимо вторинні тарифи. Такі справи. Простіше не може бути. Такі справи. Сподіваюся, нам не доведеться цього робити”.

Загалом це був доволі очевидний вибір: щось робити прямо зараз – чи не робити нічого. Трамп зазвичай обирає «не робити нічого» – або як максимум «підписати документ, за яким візаві винний США 10-50-100-500% мит». І далі знов не робити нічого, а чекати, щоб все що треба зробила інша сторона, яка точно не хоче стільки платити або втрачати американський ринок. Простий, зрозумілий механізм, який з багатьма довів свою дієвість. То чом би не спробувати його і на Путіні?

Але, як і з іншими, дати скількись часу на вживання заходів. Зрештою, зважаючи на основних покупців російських товарів, запровадження 100% вторинних санкцій – це додаткові до наявних проблеми США і з Індією, і з Китаєм. Які не потрібні ні Трампу, ні республіканцям у владі.

Щодо зброї все було зрозуміло і так: це вже чистий бізнес, тому Трампа такі умови (продаж американських військових товарів за гроші, а не передача чи навіть кредит) апріорі мали влаштувати.

Однак для нас головне – не потрапити (знов, вкотре) в пастку безпідставного оптимізму. Особливо після звернення Рютте до Трампа («Якби я був на місці Путіна, і чув би, що Трамп планує в ці 50 днів, я б подумав, чи не сісти мені за стіл переговорів. Для України це чудові новини»).

Я розумію, що багато хто подаватиме сьогоднішню заяву Трампа як велику перемогу для нас. Але якщо об’єктивно, то це точно не прорив. Це, звісно, трохи краще, ніж в перші пів року, але це не перехід Трампа на бік України.

Тим більше, маємо зважати на озвучені дати:

3 липня: Путін каже, що за 60 днів планує захопити Запорізьку і Херсонську області повністю (і Донбас – все «аж до адміністративних кордонів українських регіонів, у яких Росія має значущі позиції»). Тобто, до 1 вересня.

14 липня: Трамп каже, що як переговорів не буде за 50 днів, то він запровадить 100% мита. Тобто, чекатиме з санкціями так само до 1 вересня.

Збіг? Чи дійсно відсилка Трампа до слів Путіна? Вийде в Путіна – буде одна реакція Білого дому, не вийде – інша. Можливо, ця заява про «мита за 50 днів» – складник конфіденційної домовленості Трампа з Путіним?