У нинішньому невизначеному статусу Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» є частка провини держави, яка досі не сформувала стратегію взаємодії з ПЦУ. Про це у коментарі «Главкому» повідомив попередній гендиректор Лаври Максим Остапенко, якого було нещодавно звільнено якраз з формулюванням «не проявив достатньої ініціативи у процесі очищення лаври від впливу Російської православної церкви».

На думку Остапенка, провалила свою роботу і судова гілка, яка затягуванням рішень досі дає УПЦ МП можливість хазяйнувати у святині.

«Запускаючи процес прибирання «русского миру» із Лаври, необхідно швидко сформулювати, як відродити українське православне чернече життя в ній, аби Лавра стала дійсно національною святинею, як Ватикан для Італії чи Вестмінтерське абатство для Британії, – каже Остапенко, а далі натякає на головну проблему. – Мені здається, що керівництво ПЦУ, в тому числі, Блаженніший Епіфаній, це розуміють. Але церква молода і, як в будь-яких процесах, які розпочалися відносно нещодавно, тут присутній людський фактор».

Колишній гендиректор нагадує, що Москва десятиліттями вкладала ресурси в церкву як інструмент гібридної війни проти України. У Лаврі діяла потужна монастирська громада УПЦ МП – у різні періоди від 200 до 500 осіб. ПЦУ ж, по суті, лишилася сам на сам зі своїми проблемами. За словами Остапенка, церква має отримати більш значимий статус та зрозуміти, які у неї задачі і функції і за що несе відповідальність держава. Окреме питання – знову-таки кадрове.

Оптимізму екскерівнику Києво-Печерскої Лаври надають історичні паралелі: коли громада УПЦ МП заходила в лавру в кінці 1980-початку 1990-х років, – це теж була достатньо невелика група людей, але вона збільшувалась з кожним роком. Ті ж самі процеси, за його словами, спостерігаються і в ПЦУ.

«Коли ПЦУ тільки з’явилася в Лаврі, були звинувачення в тому, що церкви стоять порожніми. Але такі процеси не займають день чи місяць – і вже нещодавно на службах на Великдень, Вербну неділю були тисячі людей. Створення духовного центру – кропіткий процес, це дуже тонкі матерії. У ПЦУ ж багато хто вважав, що треба замінити одного предстоятеля на іншого, залишити всі ці «схематози», нецільове використання об'єктів – і в цьому нема нічого поганого. Знаю, що дуже багато людей переживають, аби ПЦУ не стало УПЦ МП-2. На жаль, на рівні морально-етичних та якихось організаційних моментів ці церкви мають дуже багато спільного, і це багатьох відлякує. Тому пошук правильних цінностей, правильних механізмів взаємодії – дуже важлива задача. І тут ініціатива має бути за владою», – додав він.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, чому молодь не йде в священники. Багатьох людей, особливо молодих, не приваблює традиційна вертикальна модель з орденами, почестями та офіціозом. Православна церква потребує більшої відкритості, актуальності та простоти в спілкуванні.