Судова влада України демонструє спроможність до адаптації навіть при складних умовах. Про це розповіла суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук у матеріалі «Трансформація судової системи» для «Української правди».

За словами судді, на сучасну судову систему покладено не лише велике професійне навантаження, а й високий рівень публічного контролю. Це, у свою чергу, стимулює судову владу до більшої прозорості, підзвітності й ефективності.

«Кожен ухвалений нами документ формує рівень довіри до суду, а ми, судді, вчиняємо всі можливі дії задля відкритості, доступності суспільству та формуванню впевненості у тому, що суди України належним чином забезпечують справедливість та захист порушених прав», – наголошує Барсук Марина.

Як йдеться у статті, було проаналізовано статистику, що ілюструє ефективність антикорупційної політики в межах судової гілки влади. За офіційними даними НАБУ, за 2024 рік підозри були висунуті 10 народним депутатам зі 401, 4 членам уряду зі 150, 5 суддям із 4999. Таким чином судова система продемонструвала найнижчий відсоток підозр – лише 0,1%, що суттєво відрізняється в бік зменшення порівняно з іншими державними інституціями.

Наскільки велике навантаження на суддів та співвідношення кількості суддів до пред’явлених ним підозр, показує наведена Барсук статистика, що була підготовлена на основі офіційних відомостей Державної судової адміністрації України (на запит) та відомостей Вищої Кваліфікаційної Комісії суддів України.

Суддя-спікер ПАГС зазначає, що навіть одна підозра в судовій системі викликає резонанс. 

«Але якщо подивитися на контекст і пропорції, ситуація виглядає інакше. У судовій гілці влади спостерігається найнижчий відсоток пред'явлення офіційних повідомлень про можливу причетність до правопорушень. Це підтверджує ефективність проведеної судової реформи та здатність судової влади слідувати принципам доброчесності та професіоналізму, залишаючись надійною основою для підтримки верховенства права в нашій державі», – наголошує Барсук.

Суддя підкреслює, що довіра до судової системи не виникає миттєво, а вибудовується крок за кроком через щоденну роботу, послідовність і діалог із суспільством. Саме така стратегія, на її думку, дає змогу говорити не лише про наявні проблеми, а й про досягнення судової гілки влади.