Про це Еспресо розповів Олексій Їжак, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень.Згідно з офіційною заявою Пентагону, загальна кількість високоточних боєприпасів, використаних під час операції Midnight Hammer (“Північний молот”) зі знищення інфраструктури ядерної програми Ірану силами США, становила 75 одиниць. Серед них: 14 авіабомб глибокого проникнення GBU-57, скинутих зі стелс-бомбардувальників B-2; 30 крилатих ракет Tomahawk, випущених з підводних човнів ВМС США в Аравійському морі; 31 ракета або боєприпас, застосований винищувачами четвертого і п’ятого покоління, які атакували ППО, інфраструктуру та вузли управління Ірану.Операція забезпечувалася складною системою підтримки. Для електронного придушення російсько-китайської системи захисту Ірану були задіяні літаки EA-18G Growler, розвіддані надходили з літаків RC-135 Rivet Joint, безпілотників RQ-4 Global Hawk і літаків бойового управління E-8 JSTARS. Дозаправлення в повітрі здійснювали літаки KC-135 і KC-46. Космічне угруповання США та союзників забезпечувало супутникову розвідку і цілевказання в реальному часі.Олексій Їжак зауважує, що удар по Ірану став першим бойовим застосуванням GBU-57, хоча бомба перебуває на озброєнні понад десять років: раніше її використовували лише під час випробувань на полігоніу сценаріях, розрахованих на потенційні цілі в КНДР і Ірані. "Використання проти Ірану GBU-57 – найбільшої на сьогодні неядерної бомби вагою 13,6 тонни, здатної пробивати до 20 метрів бетону – може розглядатися в контексті ширшого застосування проникаючих бомб на Близькому Сході. GBU-57 було застосовано проти іранських об’єктів, які, за поширеними поглядами, взагалі не можуть бути знищені неядерною зброєю", - розповів експерт.Він зауважує, що з погляду військового мистецтва удар виглядав ідеально реалізованим: ворог не розумів, що відбувається; засоби ураження були ретельно скоординовані; російсько-китайські системи протиповітряної оборони Ірану, які ще подекуди залишалися, не виявили жодної реакції; протидії не було; удари були нанесені точно у визначені цілі. В фізичних результатах можна буде передсвідчитись після появи достовірних даних із захищених частин уражених об’єктів. За словами Їжака, якщо ефективність GBU-57 буде підтверджено, це означатиме істотне розширення меж неядерної ескалації – зокрема щодо критично важливих укріплених цілей, елементів ядерних сил, які раніше вважалися недосяжними для звичайних засобів без перетину ядерного порогу. Це може змінити стратегічні розрахунки в майбутніх конфліктах, особливо там, де ці розрахунки спираються на табу США на ядерну ескалацію."Можливо, поява GBU-57 не є настільки радикальним зрушеням у військовій справі, як масове застосування дронів у російсько-українській війні. Але потенційна синергія цих технологій є трансформаційною. Уявімо сценарій, у якому масивні проникаючі боєприпаси відкривають доступ до захищених споруд, а дрони проникають усередину і знищують цілі зсередини. У певному сенсі GBU-57 могли відкрити для дронів новий підземний домен – на додаток до повітряного, морського й наземного, у яких дрони дедалі більше домінують", - резюмує експерт.