Події, що розгорнулися навколо публікації "Економічної правди" про зустріч у KSE, де за модерації Тимофія Милованова відбулася зустріч Андрія Єрмака зі студентами, стали чимось більшим, ніж просто журналістський скандал. 

Це прояв глибинної тектоніки, що змінює наше суспільство. На перший погляд, це був конфлікт. Але якщо подивитися уважніше, ми побачимо зіткнення не "праведних" і "винних", а різних етичних систем, кожна з яких діяла етично – в рамках власних правил.

І Тимофій Милованов як організатор, і комунікаційники Єрмака діяли згідно з правилами конфіденційності, які вони вважали засадничими. І журналісти ЕП діяли правильно та сміливо, бо їхня етика вимагає відкритості у питаннях суспільного інтересу. Ніхто не помилився в своїй логіці, але сторони зіткнулися в реальному – єдиному – просторі.

Це і є головна ознака нашого часу: світ став дивергентним, і він вимагає нового підходу до взаємодії.

Три виміри дивергентності

Наш світ більше не працює за старими правилами. Ми вступаємо в нову епоху, де вся інформація є відкритою. Сьогодні вже не треба "красти" ваші дані, щоб дізнатися те, що ви воліли б приховати. Штучний інтелект заповнить "прогалини" по непрямих даних, навіть якщо ви намагаєтеся залишити якомога менше цифрових слідів. 

Ця цифрова прозорість руйнує ілюзію приватності, змушуючи нас вчитися жити у світі, де будь-яка інформація може стати публічною. Це змінює саму природу репутації: тепер вона формується не з того, що ти підсвітив (і того, що приховав), а з того, як ти дієш у відкритому просторі.

Паралельно з цим, у суспільстві з’явилася нова група людей – перинали. Це не питання віку чи приналежності до зумерів (теорія поколінь не працює) – навіть на Картонковому майдані були люди різного віку. Це питання не тільки цифрової епохи і цифрової поведінки. Це питання нового світосприйняття. Перинали – це люди, які мислять не категоріями "вічних" інститутів, а категоріями "тут і зараз", мислять глобально, входять в безліч комʼюніті, легкі, емоційні і інфантильні. 

Те, що здається невихованістю чи "порушенням етики" – це просто інша етика. Я називаю спільноти периналів: "ртуть" – спробуйте утримати ртуть в рамках стандартних правил для металів. Ртуть знайде шпаринки, щоб втекти з долоней. 

З урахуванням нової "етики ртуті", зростання цінності людського життя на фоні ШІзації світу – зʼявляються і нові реалії:

Неважливість формальностей: Це світ без краваток, без дипломів і CV, де твої навички та дії значать більше, ніж твої сертифікати.

Гнучкість і адаптивність: Професія – не вирок на все життя, її можна змінювати, можна переїжджати. Немає розрахунку на пенсію. Але важливою нормою стає відповідальність за власне здоров'я і життя.

Цінування інакшості: Це розуміння, що кожен може мати свої правила, і це нормально. Знайдеться аудиторія, яка згодна на твої умови. Але якщо ти хочеш вийти за межі своєї "бульбашки", тобі доведеться адаптуватися або управляти поведінкою інших.

Ця дивергентність змінює і ключові інституції. Роль університету вже не зводиться до "навчити" чи "дати диплом". Тепер це простір саморозвитку і супроводу людини впродовж усього життя (lifelong learning). Так само, роль медіа – не просто інформувати, а бути чесним майданчиком для обговорення. Публікація ЕП, по суті, стала каталізатором дискусії, яка змушує нас замислитися над новими правилами гри.

Час домовлятися

Мені було цікаво дослідити, як до цієї ситуації ставляться різні "бульбашки" в суспільстві. Оперативне наше дослідження показало, що 72,7% українців, знайомих з ситуацією (вибірка: 635 респондентів, опитування проведено в період 15-18 серпня) підтримали публікацію зі змістом події в ЕП. 

Це не просто статистика – це сигнал, що більшість людей уже відчувають цю нову етику, навіть якщо не можуть її сформулювати.

Ми не можемо дозволити собі розколюватися. Зараз нам потрібно більше за все – єднатися і співдіяти. Але для цього ми повинні заново домовитися. Нам потрібен новий суспільний договір, який визнає й узаконить цю дивергентність.

Отже нам потрібно:

• Заново навчитися трактувати соціальні норми.
• Розробити механізм узгодження правил в умовах, коли кожен має свою етику.
• Плекати фундаментальні цінності, які мають залишитися незмінними, навіть коли все навколо змінюється: довіра, пунктуальність, добре ставлення один до одного. Цінність людського життя і свобод.

Цей новий світ, без краваток і старих формальностей, може здаватися хаотичним, але він дає нам шанс побудувати більш відкрите, чесне та адаптивне суспільство. Головне – не сваритися, а вчитися краще розуміти одне одного, бо тільки так ми зможемо підготуватися до неуникненного фазового переходу.

Андрій Длігач, д.е.н., голова Advanter Group, засновник Kyiv Foresight Foundation, професор КНУ імені Тараса Шевченка