Україна сьогодні проходить прискорений курс трансформації, який у мирний час займав би десятиліття. Активні бойові дії не лише руйнують залишки радянської спадщини в армії, а й каталітично прискорюють її перехід на стандарти НАТО. Цей процес — не просто про отримання зброї. Це — глибока, комплексна інтеграція, що охоплює тактику, логістику, управління, промисловість і навіть культурні підходи до ведення війни. Західні партнери надають сучасне озброєння, навчають особовий склад і залучають наші підприємства до спільних проєктів, що змінює українську армію в реальному часі.

Бойовий досвід як валюта у співпраці з Альянсом

Повномасштабна війна зробила Збройні Сили України полігоном сучасної війни і водночас прискореним курсом натівської інтеграції. Українські військові опанували десятки типів новітнього західного озброєння і довели здатність ефективно ним користуватися у найскладніших умовах.

Ключовий момент, який часто недооцінюють: цей досвід став двосторонньою дорогою. Партнери прагнуть переймати наш досвід та експертизу і співпрацювати з українськими розробниками. Багато рішень, відпрацьованих українцями на практиці — від тактики застосування дронів до імпровізованих засобів РЕБ — уже враховуються у навчальних програмах НАТО. 

Війна кардинально змінила підходи України до управління військами. Багаторівнева система командування і зв’язку дедалі більше відповідає стандартам НАТО, а середній командний склад отримав значну автономію в прийнятті рішень – принцип, на якому ґрунтується доктрина Альянсу.

Хвилі допомоги: еволюція постачання озброєнь

Військово-технічна підтримка західних країн еволюціонувала від термінового "закривання дір" до стратегічного планування. За час війни ЗСУ отримали безпрецедентну кількість сучасної техніки – фактично, було переозброєно низку бригад.

• Протитанкова і ППО ближньої дії: на початку вторгнення союзники першочергово передали тисячі переносних ракетних комплексів – NLAW, Javelin, Stinger, Piorun. Ця зброя відіграла критичну роль у зриві наступу РФ.
• Артилерія і РСЗВ: з середини 2022 року акцент змістився на надання далекобійної зброї. Україна отримала понад сотню гаубиць калібру 155 мм (М777, FH70) та РСЗВ HIMARS, M270 MLRS та інші. Ці високоточні системи дозволили нищити російські склади і командні пункти глибоко в тилу.
• Бронетехніка та танки: кульмінацією підтримки стало створення в січні 2023 року "танкової коаліції". Велика Британія надала Challenger 2, країни Європи зібрали кілька батальйонів Leopard 2, Т-72, PT91 Twardy, американські M1 Abrams. Поставка західних танків стала історичним рішенням.
• Системи ППО та ракети: у відповідь на ракетні удари РФ Захід створив коаліцію ППО. Україна отримала сучасні зенітні комплекси, зокрема, Patriot, NASAMS, IRIS-T, SAMPT, HAWK, Crotale. Ця нова багаторівнева система протиповітряної оюорони суттєво прикрила українське небо.
• Бойова авіація : найбільш резонансним кроком стало рішення союзників передати Україні винищувачі F-16. "Авіаційна коаліція" з 11 країн НАТО підписала меморандум про навчання українських пілотів та подальшу передачу цих літаків. Нідерланди, Данія та Норвегія передали F-16 українській стороні. Бельгія обіцяє передати F-16 вже у вересні цього року.

Оборонна промисловість: від імпортера до партнера

Паралельно з бойовою інтеграцією йде інтенсивне зближення України з НАТО на рівні оборонної промисловості. Як повідомляє Міноборони, українська оборонна промисловість за час вторгнення наростила обсяги виробництва у десятки разів. 

Спільні проєкти з Rheinmetall, BAE Systems, Thales та іншими вже стали частиною нашої співпраці зі світовими гігантами.

Це вже не декларації, а конкретні виробничі майданчики:

• Rheinmetall та "Укроборонпром" створили СП для локалізації виробництва бронетехніки та ремонту.
• Чеська Colt CZ Group організувала в Україні ліцензійне виробництво штурмових гвинтівок BREN 2.
• BAE Systems спільно з місцевими партнерами налагоджує виробництво і ремонт артилерійських систем в Україні.
• Польська державна група PGZ підписала меморандум про співпрацю у виробництві боєприпасів та обслуговуванні техніки.

Ця співпраця робить Україну менш залежною від зовнішніх постачань і значно спрощує логістику. Більше того, Україна поступово стає постачальником безпеки. Наш досвід масового застосування дронів уважно переймають західні армії. За оцінкою Міноборони, за умов належного фінансування Україна спроможна виробляти до 10 мільйонів БПЛА на рік.

Виклики та перспективи: що далі?

Процес інтеграції – завдання складне. Насамперед, триває виснажлива війна, яка вимагає невпинного потоку ресурсів. Є ризик втоми партнерів або обмежень виробництва, як, наприклад, снарядний "голод" в НАТО.

Інший виклик – логістика та навчання. За півтора року Україна отримала понад сотню типів озброєнь, кожне зі своєю специфікою. Частково це вирішується через створення ремонтних хабів та програми навчання.

Політичний аспект також накладає обмеження. Формально Україна ще не член НАТО, що часом уповільнює прийняття рішень про надання найновітніших систем. 

Перспективи багатообіцяючі. Україна впевнено рухається до членства в НАТО, і наш внесок у спільну безпеку вже зараз настільки значний, що ні в кого не лишається сумнівів у необхідності цього кроку. Навіть до вступу, де-факто інтеграція триватиме: більше спільних навчань, участь у плануванні операцій НАТО. У довгостроковій перспективі, після перемоги, Україна зможе зробити НАТО сильнішим.

Висновки

Україна пройшла гігантський шлях у напрямку НАТО за рекордно короткий час. Те, що відбувається – без перебільшення, історичний прецедент. Бойова інтеграція України в НАТО реальна і відчутна у кожному контрнаступі ЗСУ. Здобутий нами досвід робить сильнішими і нас, і наших союзників.

Попереду ще багато роботи. Але тенденція очевидна: Україна і НАТО стають дедалі ближчими. Кінцева мета – повноправне членство в Альянсі – вже постає логічним завершенням цього інтеграційного марафону. Україна в цій системі більше не "просить захисту" – вона сама стала невід’ємною опорою євроатлантичної безпеки.

Владлен Нікітін