Коли на карті з’являються нові соняхи, ми знаємо: ще один заклад долучився до "Столу пам’яті". Ця акція, яку в партнерстві проводять Благодійний Фонд імені Іллі Грабара та Платформа пам’яті Меморіал, за три роки виросла у масштабний і такий зворушливий ритуал. Кафе у центрі столиці, сільська бібліотека та школа, підрозділ на передовій – усіх їх об’єднує одне бажання: не залишити своїх героїв без імен і вшанування. Так народжується нова традиція – з болю втрат і великої любові під час війни.

– Закриваємо анкету?

– У нас же ще два дні на реєстрацію.

– У нас вже не вистачає 1000 штук табличок, – кажу.

– Все відправимо, не переживай.

Ми з Марією Грабар, ініціаторкою акції, дивимося в ноутбук, де щохвилини додається нова реєстрація на акцію Стіл пам’яті. Для Марії ця акція починалася як дія, щоб вшанувати пам’ять про полеглого чоловіка – саундпродюсера та військового добровольця Іллю Грабара. Зараз цей ритуал став частиною суспільного запиту на пам’ять.

Ініціаторка акції Марія Грабар

Поки ми говорили – ще 5 реєстрацій. Заклад в центрі Києва, сільська бібліотека на Херсонщині, відома книгарня у Львові, невелике кафе на Івано-Франківщині, бригада, яка зараз на бойових на Донеччині.

В офісі Меморіалу ще не гамірно. Волонтери ще не друкують реєстри для відправок у всі куточки України і не пакують у бандерольні пакети таблички "Цей стіл зарезервовано для найсміливіших серед нас". 

Але щохвилини на мапу акції вже додається сонях. Кожен з них символізує вшанування героїв, адже вже 29 серпня на кожній з цих локацій зарезервують столик в пам’ять про захисників, прикрасять його соняхами та свічкою як символами нашої спільної втрати.

Ми замовляємо додрук ще 1000 табличок, потім ще 2000 – із запасом. До них – 10 000 листівок, куди українці впишуть імена своїх людей: чоловіків і жінок, братів і сестер, побратимів і посестр, синів і доньок, друзів і подруг, а ще людей, про яких дізналися після їхньої смерті. Всіх, хто поліг у війні проти росії.

***

Наш офіс на чотири дні перетворюється на склад. Тут коробки з пакуванням і пухирчаста плівка. Тут всі друковані матеріали. Тут наліпки для відправлень. Тут колцентр, де уточнюють дані в учасників. Щодня приходять нові люди: ветеранка, дружина загиблого, волонтерка, айтівець, маркетологиня. Щодня у нас не вистачає табличок для всіх відправлень.

– Маріє, ми не можемо відправити в бібліотеку 15 табличок. Вони неправильно зрозуміли суть, що на один стіл потрібна одна табличка. 

Дзвонимо – дійсно, думали, кількість табличок – це кількість загиблих в їхньому селищі. Виправляємо у реєстрації на 1. 

В офіс заходить військовий із "сухопутки", забирає таблички особисто. В день пам’яті вони опублікують відео, де стіл пам’яті з’являється у їдальні на ППД, і в розташуванні біля лінії фронту. 

***

– То вони не надрукують?

Мене накриває паніка, бо в типографії вдруге змінили дату готовності замовлення. Востаннє – на 26 серпня. Я розумію, що ми не встигаємо відправити матеріали зареєстрованим учасникам до акції, якщо вчасно не отримаємо замовлення. Термінове замовлення з доплатою за терміновість перетворюється на потенційну велику проблему і чотири дні відстрочки. Слухавку у типографії вже ніхто не бере – неділя, та ще й День Незалежності.

Наступного дня ми штурмуємо їхніх менеджерів, пояснюємо, про що акція і чому нам треба терміново. Нас запевняють, що передали запит керівництву. Друк досі не готовий, а це означає, що сотні учасників не зможуть зробити стіл пам’яті у своїх закладах. В наших голосових із Марією вперше за час підготовки з’являється справедливе обурення. 

– Поїду на виробництво, – каже Марія. На місці ще раз пояснює співробітникам, чому для нас важливо отримати матеріали тут і тепер. 

Під вечір вона забирає друк, вже зранку волонтери знову пакують відправлення – і цілими коробками відносять їх у відділення пошти. Там вже не дивуються цим об’ємам. Понад 2000 відправлень за кілька днів.

Пакування в офісі Меморіалу

Мапа акції тепер перетворилася на поле із соняхів.

****

День пам’яті для багатьох почався із сервірування столів – понад 3000 з них зарезервували у всіх регіонах України, крім окупованих росією територій, а ще в 16 країнах світу. Ще до акції цього року доєдналися понад 170 військових підрозділів. 

Мій День пам’яті починається хвилиною мовчання на Майдані. Свої імена я записала тут, у Сенсі на Хрещатику. О дев’ятій ранку листівки тут вже не були порожніми.

Листівки з іменами полеглих героїв у Сенсі на Хрещатику

– Інстаграм вже блокує можливість додавати згадки і сторіз, – каже наша редакторка соцмереж. Згадки з’являються теж щохвилини: з любов’ю засервіровані столи, імена, портрети, історії. Ми не встигаємо навіть переглянути всі і подякувати всім учасникам. 

У цей день я на власні очі побачила різні столи: 

стіл пам’яті для пілотів у кав’ярні "Крилаті", де кожному полеглому приготували його улюблений напій; 

Стіл пам'яті полеглим пілотам у закладі Крилаті

стіл у кримсько-татарському ресторані, де поряд із соняхами – кітель чоловіка співробітниці закладу; 

стіл із портретами колег у кондитерській, яка зруйнована балістичною ракетою за день до цього; 

Стіл пам'яті Дена і Льоші у закладі Honey після ракетної атаки

стіл у ветеранському просторі; 

стіл у музеї під картиною із захисником Києва – Архангелом Михаїлом; 

стіл у книгарні, де зробили підбірку видань про війну.

Книги про війну і стіл пам'яті у Сенсі

А ще стіл в нашому офісі, який ми присвятили Андрію Соколовському, татові нашої комунікаційниці Саші, яка всі ці дні вкладалася в акцію і йшла з офісу останньою. 

***

Стіл пам’яті цього року став великим виявом нашого співпереживання втрати. Показав, як українці об’єднуються у пам’яті і підтримують один одного. Довів, що ми можемо співіснувати з пам’яттю про полеглих у публічних просторах, а не відмежовуватись від них парканами кладовищ. Вміємо гідно вшановувати і згадувати всіх поіменно. 

Масштабування акції, яка в перший рік мала 100 закладів, у другий – вже 800, а в третій – перетнула позначку 3000 столів, ще раз доводить, що вона стає нашою новою національною традицією вшанування і частиною нашої нової культури пам’яті.

Гаяне Авакян,співзасновниця Платформи пам’яті Меморіал