У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №13423, що має на меті дійсно "революційну" ідею – звільнити від кримінальної відповідальності підприємства оборонно-промислового комплексу. З одного боку підтримка українського ОПК під час війни – мета прагматична та логічна. От тільки така підтримка може створити більше ризиків, ніж розвʼязати проблем.

Європа. Середні віки

Дзвони церков і тінь Страшного суду. У світі, де не існувало ані світської юстиції в сучасному її розумінні, ані інституту прав людини, гріх мав вагу вироку. І це не лише перед Богом, а й перед суспільством. Душа потребувала очищення, а людина – гарантій спасіння.

Католицька Церква пропонувала таку гарантію: індульгенцію – грамоту, яка зменшувала термін покарання після смерті. Спочатку вона давалась за глибоке покаяння, молитву, піст, вчинки милосердя. Та з часом механіка змінилась. Зменшення покарань за гріхи в обмін на "благодійні пожертви". У XV-XVI століттях її продавали у містах і селах, лицарям і купцям, живим і мертвим. Індульгенція стала комерційним продуктом, а система – машиною збагачення.

Чим закінчилась історія, думаю, ви знаєте. "Духовний ринок" врешті не витримав і "вибухнув". 

Україна. 2025 рік. Четвертий рік великої війни

Українські нардепи реєструють у Верховній Раді законопроєкт №13423, що, як на мене, був натхненний середньовічною практикою, описаною вище.

Отже, законодавча ініціатива пропонує створення Переліку обраних підприємств, формуванням якого займатиметься Міноборони. Так, юридичні особи, включені до цього списку, фактично отримають імунітет від кримінального переслідування навіть, якщо в їхніх діях формально наявні ознаки злочину, але вони були спрямовані на виконання державного контракту з оборонних закупівель. Навіть порушення, що сталися до включення в список, але під час воєнного стану, будуть виведені з-під відповідальності. 

Також з-під кримінальної відповідальності виводяться й посадові особи таких підприємств. Кримінальні провадження, обшуки, арешти, повідомлення про підозру – усе це дозволятиметься лише за погодженням Генерального прокурора, або його в.о.

Таким чином, Україна створює правовий режим, в якому діяльність окремих суб’єктів виводиться з-під загальної юрисдикції кримінального законодавства. Інакше кажучи, створюється нова версія індульгенцій для обраних.  При цьому, за якими саме критеріями формуватиметься перелік "недоторканих" законопроєкт не уточнює.

Читайте також: Списки недоторканних: ти волонтерив? Значить, не проходиш

"Щойно монета впаде в скриню" (с.)?

Спираючись на свій досвід на посаді голови Громадської антикорупційної ради при Міноборони, працюючи з численними клієнтами з оборонної сфери, можу сказати, що законотворці таким чином створюють настільки потужний корупційний механізм, якого наш ОПК ще не бачив.

Не потрібно бути експертом, аби розуміти, що в цей перелік захочуть потрапити буквально усі. Адже в наших реаліях функціонування правоохоронної системи – це фактично питання виживання таких підприємств. 

Сьогодні оборонні компанії працюють у надзвичайно напружених умовах: обсяги виробництва зросли в десятки разів, а державних ресурсів і фінансування все ще не вистачає, щоб покрити всі потреби. У такій ситуації навіть потенційне впровадження законопроєкту, який надаватиме спеціальний статус окремим підприємствам, створює ризики нерівної конкуренції та корупції. Простими словами: наразі всі підприємства перебувають у зоні підвищеної уваги правоохоронців. З моменту ж запровадження такого Переліку ті, хто не увійде до нього, фактично опиняться під тиском, у той час, як обрані отримають захист і переваги. 

Отже, поза Переліком – ризики, кримінальні справи, перевірки, обшуки. У Переліку – захист, статус, контракти.

Як отримати "вхідний квиток" у клуб обранців? На яких умовах відбуватиметься пролонгація абонемента недоторканості? Скоріш – риторичні питання і, переконаний, що більшість здогадується про відповідь на них. 

Що з відкритими провадженнями?

За логікою законопроєкту, наприклад, та ж справа "Львівського арсеналу", який зірвав контракт Міноборони та не поставив жодного снаряда, має зупинитись. Звісно, за умови,  якщо він потрапить до Переліку.

Саме так. Законодавча ініціатива пропонує зупиняти відкриті справи щодо підприємств, які потрапляють до Переліку. 

– Неякісна продукція? 

– Не розслідується. 

***

– Завищення цін? 

– Не розслідується. 

***

– Зриви постачань? 

– Не розслідуються. 

А таких справ, окрім тих, що набули публічного розголосу, вистачає.  І ціна кожної з них – життя українських захисників та збереження державності України, якби пафосно це не звучало.

З цього, до речі, виникає ще одне питання. Припустімо, підприємство з переліку не встигло поставити партію техніки вчасно, але все ж таки згодом виконало умови контракту. Ок, проїхали. А якщо злочин був повʼязаний з господарськими операціями, шахрайством, корупцією тощо? Це також не розслідуватиметься, якщо компанія увійде до Переліку? Відповіді на це законопроєкт не надає.

Таємний список – відкриті ризики

Найбільш небезпечною є непрозорість механізму. 

Якщо Перелік буде таємним, що логічно в умовах війни, це, як ми вже зазначали, породжує ризики вибірковості, зловживань та корупції. Разом з тим, з огляду на безпекові норми всі розуміють, що ніхто не буде наразі розкривати такий список. 

А отже:

• Хто в Міноборони визначатиме учасників списку?
• За якими критеріями?
• Хто контролюватиме процедуру виключення? 

На ці питання законопроєкт не дає жодної чіткої відповіді. А отже, створюється ідеальна конструкція для "індульгенцій за домовленістю" - не за ефективність, не за значущість, не за прозорість, а за доступ до ключів від закритого реєстру.

Короткий висновок

Не потрібно бути експертом, ні в ОПК, ні в праві, аби розуміти, що найкращий спосіб посилити оборонний сектор – це не створювати списки "обраних", які отримують недоторканність, а проводити реальну боротьбу з корупцією та впроваджувати якісні реформи правоохоронної системи. Адже справжня оборонна міць народжується у прозорості, підзвітності та відповідальності, а не у штучних "індульгенціях", які підривають довіру і ставлять під загрозу безпеку держави. Безкарність не ліквідує проблеми, а лише породжує нові злочини і зловживання. 

P.S. У 1517 році торгівля індульгенціями призвела до Реформації. Вона розколола Європу, зруйнувала монополію папської влади, спричинила релігійні війни, але й заклала основи для оновлення.

Вважаю, що нам в Україні вже пора почати засвоювати уроки історії. 

Євген Грушовець, партнер Ario Law Firm