У травні невідомі застрелили в Іспанії Андрія Портнова. Соратник Януковича та інших проросійських сил мав надзвичайно великий вплив на наші правоохоронну та судову систему, як для людини, яка вже давно не працює в державних структурах. Портнов настільки глибоко пустив коріння всередині держави, що викорінювати доведеться ще довго. 

Одним із улюблених методів роботи небіжчика був SLAPP (стратегічний позов проти участі громадськості). Слово "slapp" буквально перекладається як ляпас. Такий собі ляпас громадськості – усім, хто хоче підсвітити корупцію, висловлюється на важливі теми, критикує впливових фігур чи організації або просто повідомляє про порушення.

Чим небезпечний SLAPP?

SLAPP – це судові справи, які не мають на меті встановити справедливість. Їхня ціль – залякати, змусити мовчати, виснажити. Позови подаються проти тих, хто висловлюється на суспільно важливі теми, звертається до влади, лобіює зміни або повідомляє про порушення. SLAPP – це не просто позов. Це інструмент тиску на свободу слова.

Яку саме небезпеку створюють такі позови:

• Фінансова та юридична перевага . Такі позови найчастіше ініціюють великі компанії чи посадовці, що мають юристів та ресурси. На противагу – активісти, журналісти, звичайні громадяни, які не завжди можуть дозволити собі адвоката. Навіть безглуздий позов потребує захисту – це можуть бути роки боротьби і великі витрати.
• Суспільний інтерес як загроза . SLAPP не з’являються просто так – вони виникають після гучних обговорень, публікацій, виступів. Їхня мета – зупинити суспільну дискусію. Але коли позов стосується господарського конфлікту без суспільного значення – це вже інша історія.
• Ефект залякування . SLAPP – це не про виграш у суді. Це про те, щоб налякати. Створити прецедент: "Висловився – отримай позов". І навіть якщо справа програшна – вона може змусити людину мовчати, вибачатися чи відмовитися від своєї позиції.
• Безпідставність і абсурдність . Позови часто мають слабке юридичне підґрунтя, інколи – абсурдне. Позивачі вимагають відшкодування щодо того, чого ніколи й не було. Бо потрібне лише одне – страх у ваших очах.
• Штучно завищені компенсації . Суми, які фігурують у таких справах – десятки тисяч доларів, іноді проти журналістів, активістів. Це тиск, чиста маніпуляція і ще один важіль, щоб змусити замовкнути.

Найчастіше такий "ляпас" отримують журналісти-розслідувачі та загалом небайдужі громадяни, які підсвічують те чи інше зло.

Портнов, позови, перешкоджання

В Україні поки що SLAPP ніяк не регулюється, що створює великі можливості для структур та людей із ресурсами позиватися проти, наприклад, медійників. Там, де насправді треба фіксувати перешкоджання журналістській діяльності, дехто може вимагати від суду відшкодування, захист честі, гідності та репутації.

Одним із тих, хто цим користувався та показав іншим, як можна тиснути на ЗМІ, був якраз Андрій Портнов. Один із найбільш показових прикладів стався в 2023-му році, коли соратник Януковича позивався проти журналістки "Схем" Наталії Седлецької. 

Портнову не сподобався пост Наталії (за 2020-й рік!), де вона згадала про негативне ставлення Портнова до редакції, зокрема, про те, що він оприлюднив особисті дані водія з адресою його проживання та номерними знаками зрештою спаленого автомобіля, а напередодні підпалу публічно погрожував "учбово-виховними заходами" редакції розслідувачів. Підпал авто стався невдовзі після того, як Андрій Портнов погрожував редакції та поширив персональну інформацію про водіїв й автомобілі "Схем" у своїх соцмережах.

Врахуйте, що покійник довгий час мав великий вплив на судову систему України, тож фактично грав на своєму полі. І журналісти замість звичної роботи і подальших розслідувань змушені витрачати час та ресурси на судову тяганину. Це буквально паралізує роботу медіа та наділяє корупціонерів та інших недоброчесних людей фантастичним інструментом тиску.

Ще один випадок, стався з виданням "Слідство.Інфо", яке також робить розслідування. 

У жовтні 2024 року видання оприлюднило матеріал під назвою "Нарозслідував: посадовець ДБР та його рідні купили нерухомості на 35 мільйонів", в якому йшлося про ймовірно непропорційні доходам придбання майна співробітником ДБР Олександром Говорущаком та його родиною. Реакція не забарилася – співробітник подав позов до суду проти редакції та журналістки Яни Корнійчук з вимогою спростування всієї згаданої інформації, її видалення, а також компенсації моральної шкоди – по 40 тисяч гривень з кожної сторони.

Такий крок виглядає типовим прикладом SLAPP. Реакція на публічне висвітлення теми, що викликає суспільний резонанс, спрямована на обмеження подальшої комунікації з суспільством.

Протидія потрібна вже

Європа, Канада, США та Австралія розуміють небезпеку SLAPP та вже протидіють. У 2024 році були ухвалені європейські стандарти для захисту від SLAPP:

• Рекомендації Ради Європи CM/Rec(2024)2 щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості (SLAPPs);
• Директива ЄС (ЄС) 2024/1069 про захист осіб, які беруть участь у громадській діяльності, від очевидно безпідставних позовів або зловживань судовими процесами.

В Україні поки таких норм немає, але вони могли б стати дієвим інструментом для захисту свободи слова. І нам не потрібно вигадувати щось кардинальне нове, достатньо взяти до уваги напрацювання та досвід європейських колег. 

Саме тому рішенням Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова від 4 червня 2025 року було затверджено склад робочої групи з напрацювання ефективних механізмів протидії SLAPP з 28 учасників. До складу ввійшли представники громадськості, медіаспільноти, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народні депутати України тощо.

Головна мета – напрацювати пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства, посилаючись на вищезгадані міжнародні акти. Фактично ми хочемо підготувати такий законопроєкт, який дасть змогу реально запобігти SLAPP в Україні та захистити журналістів та активних громадян від судових зловживань.

Якщо ми зараз не вирішимо питання зі SLAPP – то справа Портнова житиме навіть після його смерті. А будь-хто зможе використати брудні прийоми для тиску на медіа та активних громадян. Це занадто велика розкіш залишати таку велику дірку в законодавстві.

Ярослав Юрчишин