Когда секретность и закрытость вредят

Верховна Рада повертається в спільноту відкритих парламентів світу. Україна долучилась до ініціативи "Відкритий парламент" ще в 2016 році та напрацювала план із 20 кроків, щоб Рада стала більш відкритою до громадян.
Цей рух передбачав не лише базові компоненти, як-от присутність журналістів у кулуарах та ложі преси чи живі трансляції засідань, а справжній діалог суспільства і влади: звіти депутатів, прозорі регламенти, громадські акценти в порядку денному та залучення стейкхолдерів до ухвалення рішень.
Рух ЧЕСНО був одним із рушіїв цих змін, зокрема розробляючи платформу "Звіти депутатів", ведучи боротьбу з кнопкодавством та обстоюючи необхідність сенсорної кнопки.
Ковід, війна та безпекові виклики призвели до згортання частини ініціативи. Обмеження воєнного часу тривають уже понад три роки, і вони фактично стали новою нормою.
Ми навчились жити в умовах закритості та секретності, проте вже очевидно, що потрібно змінити баланс між безпековими вимогами та суспільним запитом. Так, загроза існує, але вона не може бути інструментом для згортання публічності. Війна триває роками, і замість тотальних заборон парламент мав би навчитися працювати в новій реальності: облаштовувати укриття, транслювати засідання, впускати журналістів.
Аргумент, що не відкривають ложу преси для журналістів, "бо звідти щось може впасти на голову депутату", звучить як невдалий жарт. Але це було сказано одним із керівників парламенту. Крім того, подібні аргументи ми вже чули в минулих скликаннях за часів спікерства регіонала Володимира Рибака.
Щоб змінити цю ситуацію, нардепи нещодавно створили міжфракційне об'єднання "За відкритий парламент". До ініціативи долучились 30 народних обранців. Це значний крок до відновлення руху за вектором відкритості та прозорості.
Бо відкритість – це не про турнікети на вході чи інтернет-трансляції. Це про цінності, про правила гри, про право людей бачити, чути та впливати.
Парламент – це не лише про закони. Це про представництво і довіру. Про те, як держава говорить зі своїми громадянами. Зараз ця розмова нагадує монолог. І часто – за зачиненими дверима.
Як саме має виглядати відкритий парламент, мають вирішувати не чиновники в кабінетах. До цього процесу має бути залучено широке коло стейкхолдерів: народні депутати, журналісти, громадські організації, експерти та інші громадяни.
Саме тому Рух ЧЕСНО ініціював відновлення роботи над оновленням національного плану дій у межах Партнерства "Відкритий уряд".
Ми можемо повернути парламент у сферу суспільного контролю – через норму, через новий порядок денний, через діалог, а не відстороненість. Бо справжня безпека – це не стіни Ради, а довіра народу до її рішень.
Последние новости
