Щоб подолати бар’єр, його потрібно спершу побачити. І свіжі результати спільного дослідження Gradus Research і Biasless говорять саме про це: українські жінки починають чіткіше усвідомлювати наявність системних обмежень для карʼєрного зростання – не лише зовнішніх, але й внутрішніх. І це є ознакою здорового процесу розпізнавання перешкод, який є критично важливим для подолання нерівності.

Ми дійсно бачимо зростання частки жінок, які відзначають випадки дискримінаційних питань на співбесідах, нестачу підтримки на шляху до керівних позицій, або ж відчувають власну невпевненість. Але це не означає, що ситуація погіршується. Це означає, що жінки дедалі частіше починають розпізнавати нерівність і  говорити про те, що раніше лишалося на рівні внутрішнього сумніву. І особливо чітко це видно у молодшого покоління – вони менш толерантні до несправедливості, відкритіші до розмови і очікують змін. За даними дослідження, 51% жінок віком 18–24 років вказали на досвід дискримінації, 41% – на страх осуду, ще 41% – на упередження з боку суспільства.

Амбіції є. Пора розчистити шлях

Більше половини респонденток дослідження зазначили, що готові до кар’єрного зростання і зацікавлені у лідерських ролях.

Майже 20% вже мають досвід роботи в традиційно "чоловічих" сферах – ІТ, технічних напрямах, логістиці, аварійному реагуванні. Ще 84% оцінюють свій потенціал як високий або помірний у подібних професіях. Але реального представлення жінок у топ-менеджменті це досі не відображає. І головна причина цього – не у браку бажання чи кваліфікації, а в поєднанні внутрішніх бар’єрів і зовнішніх факторів, які ці бар’єри підсилюють.

Жінки часто занижують власні шанси та страждають на "комплекс самозванки". Вони схильні подаватися на вакансії лише тоді, коли впевнені у 100% відповідності вимогам. Для порівняння – чоловіки подаються, якщо відповідають 60% критеріїв. Цей феномен підтверджений не одним міжнародним дослідженням. Його коріння – у надмірному перфекціонізмі, синдромі самозванки, страху виглядати недостатньо компетентними. Це не суто українська проблема – вона характерна для жінок навіть у країнах з більш розвиненими системами рівності.

Усвідомлення + підтримка = зростання

35% опитаних жінок кажуть, що їм бракує впевненості, а 30% – сміливості й рішучості. Важливо: мова не про брак амбіцій. Йдеться про потребу в екосистемі, яка підтримає ці амбіції й зробить їх реалізацію реальною. У старшої вікової групи ключовими бар’єрами залишаються труднощі з поєднанням роботи й сім’ї (50%), відсутність підтримки з боку роботодавця (33%) та нестача можливостей для навчання (16%).

Саме тому настільки важливою є відкритість до діалогу про дискримінацію – на рівні суспільства, компаній, команд. Коли історії жінок, що стикалися з упередженнями, звучать відкрито, зникає табу. Коли ми бачимо історії зростання – вони стають сценарієм, який можна повторити. Коли існують жіночі нетворки, менторські програми і приклади вертикального зростання – жінка перестає бути "винятком", а стає частиною нової норми.

Не протекціонізм, а інфраструктура розвитку

Йдеться не про преференції для жінок, а про створення умов, де кожен має шанс реалізувати себе. Бізнесу варто не просто чекати на "ідеальну" кандидатку, а інвестувати у створення можливостей:

Прозорі критерії зростання – щоби впевненість не була прерогативою найгучніших.
Наставництво і лідерські програми – щоб допомогти талантам дозріти в середовищі підтримки.
Рольові моделі – не лише в комунікаціях, а й у залученні жінок до стратегічних рішень, до управління напрямами, до участі в критичних переговорах.
Відкрита мова – про виклики, про сексизм, про бар’єри. Адже розмова – початок змін.

Ми не говоримо про пільги. Ми говоримо про справедливість. Жінки вже мають потенціал. Їм потрібні умови, аби цей потенціал перетворився на результат.

Замість післямови – про солідарність

Ніщо так не зміцнює впевненість, як приклад. Жіноча підтримка одна одної – через реальні кейси, через партнерство, через нетворкінг – це ще один шлях, який дозволяє долати страх змін і пробивати внутрішню стелю. В кожної вона своя. Але пробити її легше, коли знаєш: поруч ідуть інші.

Євгенія Близнюк, соціологиня, СЕО та засновниця дослідницької компанії Gradus Research

Ірина Рубіс, засновниця Biasless, тренерка з D&I