У квітні цього року Вищий антикорупційний суд в черговий раз визначав розмір застави у справі колишнього судді Господарського суду Львівської області, якого підозрюють у корупційному злочині. Спочатку слідчий суддя визначив заставу у 12 млн грн, а пізніше знизив її до 8 млн грн. Попри це, застава є явно непомірною для підозрюваного і, через брак коштів, він вже 4 місяці залишається в слідчому ізоляторі. В останньому засіданні слідчий суддя зменшив розмір застави до 6 млн грн. Однак чи є помірною така сума для пенсіонера, який має на утриманні неповнолітнього сина, а всі доходи складаються лише із заробітної плати та пенсії. 

Цей випадок наочно демонструє небезпечну тенденцію: замість того, щоб визначати заставу відповідно до реальних можливостей людини, суд встановлює захмарну суму, яка фактично залишає підозрюваного без шансу на свободу до вироку.

Виникає питання, чи дотримується Вищий антикорупційний суд вимоги закону, щоб застава не була завідомо непомірною для підозрюваного? Давайте спробуємо розібратись.

Якими мають бути стандарти: Європа каже: "не кара, а гарантія"

Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) чітко вказує, застава — це не покарання наперед, а інструмент, який має забезпечити явку підозрюваного до суду. Це не механізм утримання за ґратами тих, хто не має мільйонів. І саме тому сума застави повинна бути адекватною конкретній людині: її доходам, майну, зв’язкам із поручителями. Іншими словами, суд має відповісти на просте питання: чи буде для підозрюваного втрата застави настільки болючою, щоб він не наважився утекти.

Цю логіку ЄСПЛ послідовно підтверджував у справах Gafà v. Malta (2018), Mangouras v. Spain (2010), Neumeister v. Austria (1968). І вона звучить дуже просто: застава повинна стримувати — але не ламати.

Ще один принцип: визначаючи її розмір, суд повинен бути так само ретельним, як і тоді, коли залишає людину під вартою. Це прямо підкреслено в рішеннях Piotr Osuch v. Poland (2009), Bojilov v. Bulgaria (2004), Skrobol v. Poland (2005). Формальна відписка — не аргумент. Рішення про заставу має бути мотивованим: скільки людина реально заробляє? Чи має вона майно? Чи може його використати для забезпечення зобов’язань? А якщо не має — чи не стане застава прихованим вироком без суду?

Що каже українське законодавство

На папері все виглядає непогано. Стаття 182 Кримінального процесуального кодексу начебто підтримує європейську логіку: розмір застави має враховувати обставини злочину, майновий стан і навіть ризики перешкоджання слідству. А головне — не бути непомірним. Тобто, застава має бути дієвою, але не нестерпною.

КПК також встановлює базові "діапазони":

• нетяжкий злочин — від 3 тис. до 60 тис. грн;
• тяжкий — від 60 тис. до 242 тис. грн;
• особливо тяжкий — до 908 тис. грн.

Суд може виходити за ці межі — але тільки у виняткових випадках. І лише тоді, коли доведе, що інакше — ніяк.

Як це має працювати на практиці

Що має враховуватись при визначенні застави? І в Конвенції, і в КПК все досить конкретно:

• фактичні обставини справи;
• доходи, майно, витрати — не загальні, а реальні;
• сімейне становище, утриманці;
• особисті характеристики підозрюваного — вік, здоров’я, поведінка;
• поручителі — чи є, хто вони, наскільки надійні;
• чи забезпечить застава явку до суду?
• чи не є сума непомірною для людини?
• наскільки обґрунтоване рішення? Формула "перелічили доходи — вказали суму" не працює.

Якщо хоча б одна з цих позицій ігнорується, застава перестає бути правовим інструментом і перетворюється на спосіб психологічного тиску. Або просто на привід лишити людину за ґратами, прикриваючись удаваною альтернативою.

Українські реалії

У гонитві за гучними антикорупційними перемогами система часто підміняє справедливість зручністю. Щоб показати результат, слідчі та судді іноді йдуть шляхом найменшого спротиву — нехтуючи тонкими юридичними нюансами. Саме тому важливо придивитися, як Вищий антикорупційний суд (ВАКС) трактує закон у ситуаціях, де йдеться про застави, що виходять за межі допустимого. Бо саме там — у "виключних випадках" — найчастіше народжується свавілля, замасковане під правосуддя.

Наприклад, за квітень — початок травня 2025 року слідчі судді ВАКС 8 разів розглядали питання застави в більшому розмірі, ніж встановлено КПК. За клопотаннями про застосування чи продовження запобіжного заходу судді мали оцінити майновий стан підозрюваного та забезпечити, щоб розмір застави не був завідомо непомірним. Разом з тим, судові рішення містять лише формальну інформацію про доходи та майно, яку вдалось зібрати стороні обвинувачення. Слідчі судді не вдаються до реального аналізу:

• чи не витрачені кошти, про які заявляє прокурор;
• чи може наявне нерухоме майно допомогти зібрати необхідну суму; 
• та чи не буде продаж або застава нерухомого майна невиправданим тягарем для людини, винуватість якої ще не доведено.

4 квітня 2025 року ВАКС розглядав клопотання про продовження тримання під вартою судді з Білгорода-Дністровського, якого підозрюють у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та ухваленні незаконних рішень (провадження 1-кс/991/2850/25). Прокурор просив визначити заставу трохи більше 2 млн грн.

Не звертаючи уваги на доводи захисту, слідчий суддя характеризує майновий стан підозрюваного як забезпечений, оскільки:

• за 2023 рік загальний дохід підозрюваного склав 1 122 602,53 грн;
• за три квартала 2024 року — 919 298,98 грн;
• є особисті збереження у 500 000 грн;

Ба більше, слідчий суддя додає, що є висока ймовірність того, що підозрюваний за ухвалення незаконних рішень міг отримати неправомірну вигоду у розмірі приблизно 174 000 доларів США. 

Сам підозрюваний в судовому засіданні наголошував, що має ІІ групу інвалідності, проходить постійні дороговартісне лікування. Всі гроші, які офіційно отримує, витрачає на лікування, тому немає жодних заощаджень для того, щоб внести заставу. Максимальна сума, яку він зможе зібрати становить 1 млн грн.

На цей час підозрюваний вже два місяці знаходиться в слідчому ізоляторі, бо не має коштів внести заставу. За таких обставин слідчий суддя не бере до уваги застарілі дані про фінансовий стан підозрюваного; не аналізує, чи досі в його розпорядженні є такі суми; не аналізує рівень витрат і навіть додає "неправомірну вигоду", яку прокурор ще має довести в ході судового розгляду. В результаті, застава у 1 514 000 грн. Нібито не стільки, скільки просив прокурор, але й суттєво більше за можливості підозрюваного.

В іншій справі суддю з Білгорода-Дністровського також підозрюють у причетності до ухвалення незаконних рішень (ухвала слідчого судді від 16 квітня 2025 р. у провадженні 1-кс/991/2834/25). За клопотанням прокурора слідчий суддя розглядав питання про встановлення застави у 3 млн грн.

Два місяці тому такий розмір застави вже встановлювався підозрюваному, однак не був внесений через брак коштів. Підозрюваний заявив, що реально здатний внести максимум 1,5 млн. В результаті слідчий суддя призначив заставу у 1,7 млн грн — менше, ніж клопотав прокурор, але все ще більше тієї суми, яку підозрюваний визнавав можливою для себе.

Ця ситуація видається компромісною на перший погляд. Однак, на нашу думку, слідчий суддя насправді не проаналізував фінансові можливості підозрюваного та недостатньо обґрунтував розмір застави. В ухвалі вказано, що "майновий стан підозрюваного можна охарактеризувати як забезпечений" через те, що підозрюваний та його дружина у 2024 році задекларували:

• 12 000 доларів США готівкою;
• 1 018 780 грн зарплати судді;
• 749 467 грн дохід ФОП;
• 600 000 грн дохід від відчуження рухомого майна.

При тому, що подружжя не має у власності нерухомого майна. Також, суддя вважає, що існує висока ймовірність того, що підозрюваний міг отримати неправомірну вигоду у розмірі приблизно 106 500 доларів США. 

В даному прикладі слідчий суддя явно припускається, що всі отримані кошти жодним чином не витрачались подружжям. Вони ані купували їжу, ані сплачували комунальні послуги, не мали інших зобовʼязань. Більше того, підозрюваний ніби-то володіє неправомірною вигодою, отримання якої ще має бути доведено. В результаті рішення у цій справі стало лише формальним балансом між клопотанням прокурора та заявою підозрюваного.

Третій приклад ще цікавіший. Опис майна підозрюваного справляє враження заможної людини. Начебто він разом з родиною мають можливість внести заставу навіть 10 млн грн. Однак прискіпливий аналіз, який ми зробили замість слідчого судді, показує, що в реальності підозрюваний вже тривалий час не може вийти з-під варти через брак коштів.

Так, 15 квітня 2025 року слідчий суддя ВАКС визначав розмір застави підозрюваному у посібництві у виготовленні завідомо підробленого звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки (провадження 1-кс/991/3315/25). Спочатку підозрюваному була визначена застава у 900 000 грн, яка була внесена іншою особою. Через невиконання підозрюваним своїх процесуальних обовʼязків застава була звернена в дохід держави та визначена інша застава у 10 млн грн. Після того, розмір застави тричі зменшувався до 9, 6 та 3 млн грн відповідно.

Слідчий суддя не звертає уваги, що підозрюваний весь цей час перебуває під вартою, оскільки не має таких коштів, і все одно робить висновок про "заможний майновий стан підозрюваного". В ухвалі суду наведений солідний перелік майна, який, на перший погляд, може справити враження про достатність коштів для сплати застави у 3 млн грн. Але якщо подивитись детально, то виявиться, що слідчий суддя знов не оцінив, які кошти є реально в розпорядження підозрюваного, чи зможе наявне майно допомогти зібрати необхідну суму, та чи не покладає це надмірного тягаря на невинну особу. Посилаючись лише на дані, наведені прокурором слідчий суддя перелічує наступне майно: 

• доходи за 2015—2023 роки в сумі 6 907 272 грн;
• дохід від підприємницької діяльності в розмірі 10 480 020 грн;
• земельна ділянка площею 0,2634 га;
• земельна ділянка (смт Кореїз) площею 0.0497 га;
• автомобіль VOLKSWAGEN E-GOLF 2018 року випуску;
• автомобіль DАСІА LОGАN 2005 року випуску;
• 50% статутного капіталу (35 000 грн) ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс";
• 50% статутного капіталу (5 000 грн) ТОВ "Біном Груп";
• 100% статутного капіталу (1000 грн) ПП "ГЕОСФЕРА-А" 
• протягом січня-жовтня 2023 року на рахунок ТОВ "Консалтингова компанія "Форекс" надійшло 426 792 грн
• на рахунок ТОВ "Біном Груп" надійшло 531 120 грн;
• родині ОСОБА_4 належить наступне майно:

• квартира доньки 71,8 кв.м.;
• земельна ділянка батька площею 2,0001 га;
• 23/50 будинку батька площею 83,9 м. кв. за адресою АДРЕСА_8;
• земельна ділянка мати площею 1,9999 га;
• будинок співмешканки.

Для неупередженого спостерігача буде зрозуміло, що кошти, які підозрюваний отримував протягом девʼяти років, з великою вірогідністю, вже були витрачені елементарно на побутові потреби. Одна із земельних ділянок знаходиться на окупованій території. Обидва автомобілі вже старі та не люксових марок. Власність у статутному капіталі юридичних осіб мінімальна, а нерухоме майно родичів — їхнє єдине житло. Надходження на рахунки юридичних осіб також потрібно вивчити детальніше. Чи не були ці суми вже витрачені, бо це кошти від підприємницької діяльності та чи розподілялись якісь суми між засновниками в якості дивідендів. 

З наявного майна, яке потенційно може бути використане для внесення застави, залишається лише дві земельні ділянки — самого підозрюваного та його батька. Враховуючи, що підозрюваний знаходиться вже 5 місяців під вартою, очевидно, що такого майна недостатньо для внесення застави.

Саме аналіз таких нюансів дозволяє краще зрозуміти, чи дійсно українська система правосуддя повністю відповідає стандартам справедливості, або ж механізм визначення застави все ще потребує суттєвих змін, аби не перетворюватися на прихований тиск.

А що в підсумку?

Застава — це не альтернатива покаранню і не розкіш для обраних. Це запобіжний захід, який має дозволити людині залишатися на свободі, водночас гарантуючи її участь у слідстві та суді. Якщо суддя зважує всі фактори, від майнового стану до ризиків втечі, і діє відповідно до Європейської конвенції та КПК, тоді застава виконує свою функцію: вона стримує, але не знищує.

Та реальність рішень ВАКС показує інше. Слідчі судді не аналізують глибину ситуації, не рахують реальну доступність коштів, не співвідносять цифри із життєвими обставинами. Достатньо, щоб у декларації колись світилась готівка або згадувався продаж авто — і це автоматично стає підставою вважати людину "забезпеченою". І навіть якщо підозрюваний уже кілька місяців перебуває в СІЗО, бо фізично не може внести попередньо призначену заставу, це не заважає суду призначати нову. Причому з посиланням на все ті ж недоведену "ймовірну вигоду" або старі дані, які давно втратили актуальність.

Справжній аналіз фінансового стану, платоспроможності та можливості реалізувати задеклароване майно в проаналізованих ухвалах відсутній. Ніхто не ставить під сумнів, чи можна перетворити у готівку частку в ТОВ з капіталом у 5 тисяч гривень, чи має сенс розраховувати на ділянки, розташовані в окупації, або на авто, якому двадцять років. Судова логіка проста: якщо щось задеклароване — значить, це ресурс. Якщо колись були доходи — значить, є гроші. Але це не правосуддя. Це — бухгалтерія без співчуття. І в такій системі свобода стає привілеєм для тих, хто має не тільки право, а й рахунок.

Карл Волох