Европа открыла глаза, но готова ли действовать? Итоги Парижского форума по обороне
www.pravda.com.ua
Thu, 20 Mar 2025 13:00:00 +0200
Нещодавно я повернулася з Парижа, де взяла участь у Паризькому форумі з питань оборони та стратегії.
Це друга подібна конференція, організована Міністерством оборони Франції під патронатом президента Еммануеля Макрона.
На форумі були присутні представники оборонного сектору Великої Британії, Німеччини, Норвегії, Швеції, а також Сполучених Штатів, хоч американці й прибули здебільшого особисто, без офіційного мандата у власні відпустки. Основними темами форуму стали стратегічна автономія Європи, яку активно просуває Макрон розвідка обговорювалися перспективи розширення співпраці між країнами ЄС, створення аналога ЦРУ на рівні ЄС дезінформація та когнітивні війни визначалася як важливий інструмент гібридних конфліктів, що особливо впливає на країни Східної Європи Румунію, Молдову тощо та енергетична незалежність Європи вплив Китаю, безпекові виклики, зміни клімату.
Головним моїм враженням від конференції стала розгубленість, яка панує серед європейських військових і політиків.
З одного боку, риторика змінилася якщо раніше домінували розмови про глобальні виклики, гуманітарні ініціативи та далекі майбутні загрози наприклад, тема одного із самітів миру у Франції відповідальна поведінка в космосі через 100 років, то зараз майже всі панелі прямо чи опосередковано торкалися України та її ролі в європейській безпеці.
Українську армію прямо називають найсильнішою в Європі, вивчають її досвід та наголошують на необхідності посилення оборонного виробництва в ЄС. Україна стала головним політичним субєктом на форумі аналізували тактики ЗСУ, успіхи оборонної промисловості, виклики у військовій логістиці та способи збільшення виробництва боєприпасів у Європі.
Особливо цікавим був окремий дискусійний блок про українську оборонну промисловість та перспективи співпраці з європейськими країнами.
Проте тут постали серйозні виклики європейські компанії побоюються конкуренції з боку українських виробників ЄС не готовий передавати Україні новітні технології, побоюючись, що вони можуть потрапити до третіх країн.
Ну і проблема бюрократії навіть ті країни, які хочуть співпрацювати, стикаються в Україні з численними перешкодами через регуляторні обмеження та законодавчі барєри.
Одна із головних оман європейського стратегічного мислення сподівання на те, що все вирішиться у США.
Багато країн чекають, що стосунки зі США налагодяться після турбулетного післявиборчого періоду.
У розмові з одним із високопосадовців Німеччини я наголосила на необхідності розвитку незалежних європейських супутникових систем, щоб уникнути залежності від Максару чи Старлінку та мати власні розвідувальні можливості.
Його відповідь була показовою Можливо, варто почекати, що буде з Трампом.
Ця позиція підтверджує, що, попри правильні заяви про потребу в стратегічній автономії, Європа не готова до швидких рішень.
У кулуарах форуму до мене підійшов один з українських делегатів і висловив здивування тим, що не обговорюються конкретні технологічні рішення, конкретна зброя і, взагалі, конкретика стосовно того, коли Європа зможе сама стати спроможною мати власну потужну армію та оборонну промисловість. Напевно, це є ключовим підсумком у цій поїздці.
У той час, коли в Україні ми не ставимо питання, чи варто, чи не варто а просто говоримо конкретними строками, термінами та конкретними кількостями вироблених боєприпасів, у Європі ще ставлять питання яким шляхом їм йти І це свідчить про те, що Європа вже відкрила очі, але її пробудження триває повільніше, ніж нам би хотілося.
Так, зараз звучить багато правильних слів про зброю, воєнну підтримку України, розміщення військового контингенту в Україні, які раніше були ледь не табу у Парижі.
Лише два роки тому йшлося про те, що занадто контраверсійно вимагати перебування французьких військових у нас в Україні.
А зараз це вже стало мейнстрімом. Утім, конкретних дій поки не так вже й багато.
Дуже красномовними є два приклади згідно із заявою Зеленського, Україні для гарантій безпеки потрібні 200 000 миротворців.
Поки що 6 країн пропонують до 30 000 людей.
До того ж премєр Британії Стармер дав зрозуміти, що Сполучене Королівство не відправлятиме війська в Україну без гарантій безпеки з боку США. Другий приклад щодо ініціативи високої представниці Європейського Союзу з закордонних справ Каї Каллас.
Вона запропонувала подвоїти військову підтримку України до 40 мільярдів євро, оскільки в 2024 році Євросоюз і його члени виділили близько 20 млрд.
Італія та Іспанія вже заявили, що не готові таку допомогу підтримати.
Сьогодні Україна відіграє центральну роль у формуванні нової безпекової архітектури Європи.
Наші партнери нарешті зрозуміли, що без підтримки України вони самі можуть стати наступною мішенню.
Але, на жаль, це усвідомлення ще не переросло в конкретні дії.
Що ж у цій ситуації робити Україні Я б виокремила кілька ключових напрямків посилення економічної та військової співпраці з ЄС.
Нам потрібно розширювати партнерства, створювати спільні підприємства та просувати українську оборонну продукцію на європейський ринок.
Ще варто працювати з громадською думкою в Європі.
Політики ухвалюють рішення повільно, але суспільний тиск може їх прискорити.
Українські громадські організації, медіа та експерти повинні активніше працювати з європейською аудиторією.
До того ж саме час змінювати тамтешню ментальність.
Європейці звикли діяти обережно, але війна вже не залишає часу на зволікання.
Україна повинна показати, що перемогти можна тільки через швидкі та рішучі дії.
Європа має усвідомити, що саме Україна є гарантом її безпеки, а вона гарантом безпеки України.
Це органічний процес, значно надійніший, ніж вічне очікування результатів виборів у США. Олена Трегуб, виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії НАКО
Последние новости
больше новостей