20 украинских стихов о любви, от которых перехватывает дыхание
www.rbc.ua
Wed, 12 Feb 2025 19:30:00 +0200
День святого Валентина это прекрасная возможность выразить все свои чувства любимому человеку максимально выразительно и красиво.
А что может быть красивее стихов о любви РБКУкраина проект Styler собрало 20 трогательных лирических стихов, которые растрогают любое сердце.
Дівчино, скажу тобі відверто, Ти не ображайсь за прямоту Я люблю тебе таку уперту, Отаку лукаву і просту.
Бо коли б зробилася другою, Хоч на мить скорилася мені, Я б тоді не бігав за тобою, Не складав би віршикипісні Я б на тебе поглядав звисока, Сам собою чванився б ось я Дівчино кохана, кароока, Поки непокірна ти моя.
Василий Симоненко Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні.
Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слова, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію...
Якби мені достати струн живих, якби той хист мені, щоб грать на них, потужну пісню я б на струнах грала, нехай би скарби всі вона зібрала, ті скарби, що лежать в душі на дні, ті скарби, що й для мене таємні, та мріється, що так вони коштовні, як ті слова, що вголос невимовні.
Якби я всіми барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом, отак, як сонечко пречисте літом, домовили б пророчистії руки, чого домовить не здолали гуки.
І знав би ти, що є в душі моїй...
Ох, барв, і струн, і слів бракує їй...
І те, що в ній цвіте весною таємною, либонь, умре, загине враз зо мною.
Леся Украинка Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань.
Де вечір пахне мятою, аж холодно джмелю.
А я тебе, а я тебе, а я тебе люблю Ловлю твоє проміння крізь музику беріз.
Люблю до оніміння, до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана, і вже без вороття, я пяна, пяна, пяна на все своє життя Лина Костенко Не любити тебе не можна.
Володіти тобою жаль.
І хвилина діяння кожна випромінює нам печаль.
Бути разом...
в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень соловї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі не віддайся мені, дивись, бачиш вечора крила похмурі То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть любити можна тільки раз.
Того разу й жаль, і щаслива хвилина кожна випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі, бо розгойдані береги поглинаючих трансмагорій будуть завжди нам дорогі.
Ні Знайди і в чуттєвих бурях не перейдену нами грань, щоб не відати днів похмурих, щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе не можна, то й любитись з тобою жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль.
Василий Стус Вас так ніхто не любить.
Я один.
Я вас люблю, як проклятий.
До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим, Роки і рік, сніги, водою стерті, Вони мені одне лиш ви і ви Димлять століття, води і народи Моя ви память степуковили, Зорі небесний голос і свободи.
Дивіться, гляньте мій то голос ваш Як світиться він тепло на світанні Я вас люблю, як сіль свою Сиваш, Як ліс у грудні свій листок останній.
Николай Винграновский Николай Винграновский фото Википедия Так, ти одна моя правдивая любов, Та, що не суджено в житті їй вдовольниться Ти найтайніший той порив, що бурить кров, Підносить грудь, та ба ніколи не сповниться.
Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться, Та ще ніколи слів для себе не знайшов Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов.
Коб віра сильная й могучая десниця.
Як згублену любов, несповнене бажання, Невиспіваний спів, геройське поривання, Як все найвищеє, чим душу я кормлю, Як той огонь, що враз і гріє й пожирає, Як смерть, що забива й від мук ослобоняє, Отак, красавице, і я тебе люблю.
Иван Франко Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні Якеє тихеє ти слово Тойді б промовила мені Ніякого.
І не пізнала б.
А може б, потім нагадала, Сказавши Снилося дурній.
А я зрадів би, моє диво Моя ти доле чорнобрива Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав І помоливсь, що не правдивим, А сном лукавим розійшлось, Слізьмиводою розлилось Колишнєє святеє диво Тарас Шевченко Чого являєшся мені У сні Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене Чому уста твої німі Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі Чого являєшся мені У сні В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні Пісні.
В житті мене ти й знать не знаєш, Ідеш по вулиці минаєш, Вклонюся навіть не зирнеш І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як літа вже за літами Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні.
О ні Являйся, зіронько, мені Хоч в сні В житті мені весь вік тужити Не жити.
Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, вяне, засиха, Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає, Полюдськи вільно віддиха, І того дива золотого Зазнає, щастя молодого, Бажаного, страшного того Гріха Иван Франко А знаєш, це небо пише Нам долю земну на двох.
Мякі поцілунки в тиші Карбує різдвяний Бог.
І гріється чай на Сонці, Й лиш вітер його допє.
На ніжній твоїй долоньці Життя причаїлось моє Сергей Пантюк Вимріяна і близька донині, Незнайома, але й знана теж, Заховавшись в довгій самотині, Вже мене не кличеш, не зовеш.
Спогадами не повернеш хвилі, В сумі сновидіння не відкинь, Не скорись непамяті в знесиллі І фантазувати не покинь.
Не зрони кохання в теплім гніві Ти мені дорогу перейшла, Опустивши очі мовчазливі, Лиш на серці легкий сплеск весла.
Може, ти нічого не забула, Може, ти і досі зберегла Серце, розтривожене і чуле, Тільки все припорошила мла.
Василий Стус Василий Стус фото Википедия Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси.
Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси.
Мені здається, може, я не знаю, Було і буде так у всі часи Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси.
І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.
Василий Симоненко Затремтіли струни у душі моїй Ніжні, ніжна пісня задзвеніла в ній Що ж до їх торкнулось Чи проміння дня, Чи журба, і радість, і любов моя Задзвеніли струни ще ніжнішніжніш Мабуть, ти до мене думкою летиш, Мабуть, ти це вєшся у душі моїй І крилом черкаєш срібні струни в ній.
Александр Олесь Я радо йду у твій полон, в зіниці звабливі і темні.
Із човників твоїх долонь стікає сонця мед на мене.
І виростає маєво густе, ростуть над нами дивні трави.
І пахнеш ти, як синій степ, омитий свіжими вітрами А потім понесеш в очах, в зіницях радість невгасиму, що в травах травень нас звінчав, що дав нам сподівання сина.
Игорь Калинец Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки Вяне серце моє од щасливих очей, що горять в тумані наді мною Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою Гей, ви, зорі ясні..
Тихий місяцю мій..
Де ви бачили більше кохання..
Я для неї зірву Оріон золотий, я поет робітничої рані Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання Дише тихо і легко в синяву вона, простягає до зір свої руки В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки Владимир Сосюра Що в нас було Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все.
А взагаліто Не так і мало, як на двох.
Ось наші ночі серпень вижне, Прокотить вересень громи, І вродить небо дивовижне Скляними зорями зими І знову джміль розмружить квітку, І літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях плітку Сторукий велетень Ніхто.
І в цьому днів круговороті, Де все минати поспіша, Як та пташиночка на дроті, Спочине стомлена душа.
Лина Костенко Лина Костенко фото Википедия Ти до мене прийшла не із казки чи сну, І здалося мені, що стрічаю весну.
Ти явилась мені і здалося, що світ Помолодшав навколо на тисячу літ.
Скільки ніс я для тебе тривог і тепла.
Але ти, як весна, стороною пройшла.
Василий Симоненко Я люблю твої очі у мрії, Ті, що глянули в душу колись, В них мої сподівання й надії Дивним карбом навік запеклись.
Я узяв тих очей таємницю І зіниці твої золоті, Наче воду з ясної криниці, Щоб разхлюпати людям в житті.
І дивились на мене ті очі, Як веселки, зпід маєва брів, Тож диханням твоїм опівночі Я людей у житті обігрів.
І коли ти повернешся знову, Прочитаєш ти в людських очах.
Свою душу легку і шовкову По стежках, по лужках, по ночах Андрей Малышко Люблю, коли ми ображені І розходимось, як чужі, Розходимось недоказані, З тривогою в душі.
Розходимось і знову стрінемось Це ж міф, що ми чужі Ми обоє подумай де ми дінемось, Скажи Михаил Семенко Шепоче дощ про тебе у траві, Ріку читає сірими очима. Ідуть з роботи землі степові, Лежить гора з сосною за плечима. Сухе намокло небо і стебло, У зайченят ростуть веселі зуби, І кавуняче зернятко стекло Червоною краплиною на губи. Подовшали тривоги і листи, Ліси на глину, на пісок опали. Лиш ти одна, мені одна лиш ти Мій палиш сон і душу мою палиш.
Николай Винграновский Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа, А головне, що десь вдалечині є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу, щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас.
Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
Лина Костенко Раньше мы писали, почему мы празднуем день влюбленных именно 14 февраля.
Читайте также, что подарить жене в День святого Валентина.
При написании материала были использованы источники издания и сайты Всеосвіта и Onlyart.org.ua.
Последние новости
больше новостей