Прихід до влади Дональда Трампа та його публічні виступи на тему світової безпеки сколихнули Європу ще наприкінці цієї зими. Європейці раптово усвідомили, що не можуть беззаперечно покладатися на США ані в питаннях власної безпеки, ані щодо продовження військової допомоги Україні.

Європа справді заворушилася, було представлено план переозброєння Європи на 800 мільярдів євро.

Втім, як і заведено в Євросоюзі, швидкість цих змін може видаватись недостатньою, деякі країни, особливо ті, що не відчувають на собі безпосередньої російської загрози, під різними приводами намагалися уникнути обов'язкового зростання витрат на оборону або добитися пом'якшення цих умов.

Ці питання цього тижня активно обговорювалися на двох великих міжнародних зустрічах – саміті НАТО в Гаазі та саміті Європейського союзу в Брюсселі (Європейській раді). Напередодні останнього саміту РБК-Україна поспілкувалося з Андрюсом Кубілюсом, чия посада – комісар з питань оборони та космосу – з'явилась в структурі Єврокомісії лише нещодавно.

"Тільки сильні оборонні можливості можуть стримати плани Путіна щодо нападу на нас", – підкреслив єврокомісар. За його словами, Європа справді "прокинулась" і планомірно готується до того, щоб максимально гарантувати безпеку континенту власними зусиллями – без постійного озирання на Штати. А допомога Україні у відбитті російської агресії – один з важливих компонентів такої підготовки. Далі – дивіться відеоверсію нашої розмови або читайте її текстовий виклад.

– Як ви оцінюєте ризики російської агресії проти однієї або декількох країн ЄС? І як Європа готується до цього? Але чи швидкість і темп цієї підготовки є достатніми для того, щоб Європа могла протистояти потенційній загрозі в найближчому майбутньому?

– Оцінка загроз – це робота розвідувальних служб, а не політиків. І саме тому я завжди приділяю багато уваги – і Європа також – нашим розвідувальним службам. І, безумовно, розвідувальні служби, наприклад, Німеччини, Данії та інших країн, кажуть, що Путін може бути готовий протягом наступних трьох-п'яти років перевірити Статтю 5 (про колективну оборону країн-членів НАТО, - ред.). Ми вважаємо, що ці попередження є для нас серйозними сигналами. І ми повинні дуже серйозно ставитися до такої загрози.

Це по-перше – ми дуже серйозно сприймаємо таку можливість. По-друге, це для нас мотивація чітко розуміти, що саме ми маємо робити. Тож до моменту можливої путінської агресії, нам потрібно зміцнити наші оборонні можливості. Оскільки тільки сильні оборонні можливості можуть стримати плани Путіна щодо нападу на нас. Ось що ми і робимо. І протягом останніх кількох місяців ЄС досягнув значного прогресу у рішеннях та їх реалізації.

У фінансовому плані ми створили спеціальну програму, Переозброєння Європи, виділивши 800 млрд євро, які будуть витрачені державами-членами до 2030 року. Зараз, маючи достатні промислові потужності та можливості, ми дуже швидко прийняли важливі рішення щодо того, як усунути всі можливі бюрократичні перешкоди з боку оборонної промисловості і розширити виробництво.

Ми також шукаємо шляхи посилення співпраці з Україною. Це одне з пріоритетних завдань. Тож багато речей дійсно просуваються вперед.

– Тож чи справедливо стверджувати, що Європа справді “прокинулася”, як про це говорили наприкінці лютого – на початку березня, після знаменитої Мюнхенської конференції?

– Так, я б сказав, що Європа “прокинулася”. Перш за все, безумовно, Путін є причиною того, що Європа прокинулася ще у 2022 році. З того часу багато чого було зроблено, із санкціями, політикою тощо. Тепер, після виборів у Сполучених Штатах і після американських сигналів у різних форматах, іноді не дуже дипломатичних, ми зрозуміли, що захист Європи є відповідальністю самої Європи. Вони триматимуть ядерну парасольку, американську ядерну парасольку для нас, але в усьому іншому ми повинні рухатися вперед і брати на себе всю відповідальність.

Це було поштовхом, який якщо озирнутися трохи назад, дійсно досить сильно сколихнув нас і ми прокинулися.

– Тож як скоро Європа зможе досягти стратегічної автономії в оборонній сфері, щоб не залежати від США, можливо, за винятком ядерної частини?

– Думаю, це не буде так, щоб одного дня ми скажемо: "О, ми досягли цього, і тепер…" Можливо, це відбудеться в більш еволюційний спосіб – розширення наших можливостей.

Було б добре мати чіткий план, які спроможності нам потрібно замінити та домовитися з Америкою, скільки часу це займе, скільки це буде коштувати тощо. Тож, безперечно, це займе не один рік. Деякі спроможності, можливо, нам доведеться замінити швидше. Це повинні вирішувати наші військові експерти. Але принаймні дуже важливим для нас є розуміння того, що це станеться. Можливо, через 10 років роль США зменшиться.

Це по-перше. По-друге, ми повинні пам'ятати, що Росія залишається агресивною і навіть стає ще більш агресивною. І це питання, яке ми повинні задати собі: як ми можемо зібрати найважливіші ресурси на стороні нормальної демократичної Європи, щоб ми дійсно були готові захистити її. І тут виникає питання про можливість якнайшвидшої інтеграції України, її включення до нових європейських структур, які ми маємо створити для того, щоб урівноважити інституційний рівень нашої обороноспроможності, коли США почнуть відходити.

Засідання Європейської ради 26 червня (фото: consilium.europa.eu)

– Як ви, як комісар, переконуєте окремі держави-члени? Як ми бачили перед самітом НАТО, деякі з них намагалися ухилитися від вимоги збільшити оборонні витрати до 5%.

– Ну, переконання – це єдиний вихід. Інші інструменти недоступні. І, знову ж таки, це завдання для НАТО. Але абсолютно ясно, що ми повинні думати про те, як такі рішення можуть впливати на наш власний розвиток. Ось що для нас дійсно важливо, і ми робимо те, що потрібно.

– В короткостроковій та середньостроковій перспективі, чи зможе Європа повністю замінити Сполучені Штати, якщо вони припинять допомогу Україні?

– Так. Перш за все, американці заявляють, що не зупинять допомогу раптово. Це по-перше. І тому я завжди кажу, що нам потрібно замість того, щоб скаржитися, що Сполучені Штати нас зраджують, розробити чіткий план стосовно того, скільки нам потрібно інвестувати в спроможності, які ми зараз отримуємо від Сполучених Штатів і узгодити цей план з американцями.

Зараз є щось на зразок 10-річного плану, як ми будемо це робити. Деякі речі можна замінити дещо простіше, а деякі потрібно розробляти. Але робити це маємо раціонально і практично. Менше емоцій, більше чітких цілеспрямованих дій. І я думаю, що ми дійсно можемо це зробити.

– Яка ваша загальна оцінка поточної ситуації у російсько-українській війні? І чи бачите ви якісь перспективи хоча б для припинення вогню, не говорячи про повноцінну мирну угоду, в найближчі місяці або цього року взагалі?

– Я згоден з тією формулою, яка була підтримана на самому початку Сполученими Штатами, Європою та Україною, що мир повинен бути досягнутий шляхом реалізації "миру через силу". І силу української сторони. Досі все було трохи інакше. Американська адміністрація намагалася підштовхнути Росію перейти до реальних переговорів. Але я думаю, що цього не станеться так легко, як хтось, можливо, очікував. Тому що зрозуміло, що Путін наразі не хоче миру. Він вважає, що перемагає, і саме тому настання миру, на даний момент, мені важко передбачити.