Класик української літератури Максим Рильський, за спогадами свого онука, не тільки знав про постійне стеження КДБ, але й зумів «приручити» свого куратора, побудувавши з ним своєрідні «дружні стосунки». Про це в інтерв’ю «Главкому» розповів онук поета, розкриваючи незвичайні подробиці співжиття діда з радянською системою.

Онук згадує про мистецтвознавця Миколу Йосипенка (Кузьмича), який, за інформацією, був пов’язаний з НКВС / КДБ. Максим Рильський прекрасно знав про його роль.

«Дід згадував про того Миколу Кузьмича, і фото з ним мав… «Ну й базіка він, – казав дід, – зате рибалка – відмінний». Тож запрошував його із собою неодноразово на риболовлю. А той і радий – анекдотами сипле, байки розповідає…», – ділиться спогадами онук.

На запитання, навіщо Максиму Тадейовичу була така компанія, відповідь діда була прагматичною: «Ну бо краще вже цей, аніж хтось інший. Дід так і казав. Мовляв, все одно когось пришлють, а до нового ще звикати треба. А Кузьмич – як на долоні, та й цікаво з ним дідові було». Рильський навіть іронічно писав: «Я сам не знаю так себя, как мои друзья из КГБ, мои биографы неутомимые…».

Історик Ігор Гирич, за словами онука, зазначав, що Максим Рильський «не повинен був вижити» за канонами того часу, адже багатьох, навіть лояльних до радянської влади, репресували. Проте поету пощастило.

Цікавим є і ставлення Рильського до Павла Тичини, який «ліг під владу» і отримував усі преференції. Онук Рильського згадує, що дід чудово ставився до Тичини. Якось вони одночасно поспішали на збори, і, торгуючись, хто пройде першим («Павле Григоровичу, прошу, проходьте», «ні, Максиме Тадейовичу, тільки після вас…»), запізнилися обидва. Цей епізод свідчить про збереження людяних стосунків попри ідеологічні та життєві розбіжності в умовах тоталітарного режиму.

Нагадаємо, видатного українського поета Максима Рильського мали заарештувати у 1938 році – відповідна постанова НКВС уже була готова. Свідчення проти нього вибили під тортурами з Михася Семенка, Павла Филиповича та Миколи Зерова, які на той час були мертві. Однак арешт не відбувся: поета врятувало заступництво Микити Хрущова. Про це розповів онук письменника Максим Рильський (тезка) в інтерв’ю «Главкому».

«Мені інколи кажуть, що дід був надто радянським. Надто оспівував владу. Так, оспівував. Як і всі, хто не відсидів за відмову оспівувати в таборах. Хоча дід п’ять місяців провів у Лук’янівській тюрмі, було це у 1931-му. А у 1938-му вийшла постанова НКВС про арешт Максима Рильського на підставі сфабрикованих свідчень, вибитих у Михася Семенка, Павла Филиповича та Миколи Зерова», – зазначив онук класика української літератури.