В умовах повномасштабної війни дедалі гострішим стає питання ефективності механізмів захисту прав військовослужбовців. Тривалий час в експертних колах та серед громадськості активно обговорювалася ідея запровадження інституту військового омбудсмана. У практичній площині цей інститут в Україні існує ще з 30 грудня 2024 року: тоді Президент Указом № 886/2024 призначив Ольгу Кобилинську (Решетилову) своїм уповноваженим з питань захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей. За перші 20 днів на посаді уповноважена отримала близько 4 тисяч звернень, більшість з яких стосувалися проходження ВЛК та переведення бійців між підрозділами (про що вона публічно повідомила на своїй сторінці у Facebook).

Такий ажіотаж став поштовхом до того, що Президент розробив, подав до Парламенту та визначив як невідкладний законопроєкт № 13266 від 08.05.2025 про Військового омбудсмана. На початку червня його прийнято за основу в першому читанні 287-ма голосами депутатів. В цій колонці відповідаємо на ключові 5 питань про інститут, який найімовірніше найближчим часом запрацює в Україні.

Хто такий військовий омбудсман? 

Це посадова особа, через яку Президент України контролюватиме дотримання прав військовослужбовців з боку органів військового управління та командування. Таке формулювання дещо обмежує сферу повноважень військового омбудсмана, оскільки окремі питання соціального забезпечення, проходження лікування та інші, які хоч і стосуються військової служби, однак відносяться до компетенції інших органів, наприклад пенсійного фонду чи медичних установ, формально будуть непідконтрольні омбудсману. 

Чому Україна потребує військового омбудсмана зараз? 

Захист прав військовослужбовців наразі є одним із ключових завдань, яке охоплює широкий спектр питань: від соціальних гарантій, належного медичного забезпечення до запобігання та протидії неправомірних дій з боку військового командування. 

Якщо дивитися на світовий досвід, то, наприклад, для Канади та більшості європейських країн інститут військового омбудсмана давно не є новим (зокрема, в Швеції він успішно функціонує вже понад 110 років). В Україні після початку повномасштабного вторгнення стало очевидно, що чинні механізми – зокрема військова прокуратура, гарячі лінії Міноборони, судовий захист – через навантаження втратили ефективність і перестали забезпечувати реальний захист прав. 

Поточна ситуація зі зверненнями військовослужбовців ілюструє системну кризу. Скарги, на розгляд яких законом відведено не більше місяця, у Міноборони перебувають у підвішеному стані місяцями, а ті, до яких все ж дійшла черга, "спускаються" на військові частини, які й стали причиною таких скарг. В результаті реакція на них готується самими ж "порушниками". Фактичні строки розгляду справ у адміністративних судах поступово також збільшуються. Катастрофічна ситуація в КОАСі: лише питання відкриття провадження, на яке за кодексом дається 5 днів, може вирішуватися до півроку, тоді як розгляд справи, навіть досить простої, може тривати роками. Центральна ВЛК також не вирізняється ефективністю розгляду скарг: від строків розгляду й до якості прийнятих рішень. Одна з ключових причин – на поверхні: перевантаженість органів, неспіврозмірність їх ресурсів із кількістю питань, що до них адресуються. 

Назріла потреба створити якісно новий, незалежний та незаангажований інститут, який не замінить вже існуючі органи, а стане додатковим та, можливо, більш ефективним інструментом для вирішення проблемних питань. Військовий омбудсман має всі шанси стати таким інститутом.

Який обсяг повноважень матиме омбудсман?

Повноваження військового омбудсмана розповсюджуватимуться на військових та резервістів ЗСУ й інших органів безпеки та оборони, членів добровольчих формувань ТРО, іноземців та ОБГ, які проходять військову службу в ЗСУ, НГУ та Держспецслужбі транспорту, поліцейських особливого призначення НПУ. 

Які основні напрямки роботи військового омбудсмана?

Офіс, який створюватиметься для забезпечення роботи військового омбудсмана, має стати центральним хабом для звернень військовослужбовців, права яких порушено. У законопроєкті, що прийнятий у І читанні, до основних напрямків його діяльності відносять: 

1. Розгляд скарг військовослужбовців та уповноважених ними осіб : такі скарги можуть бути індивідуальними чи колективними й мають розглядатися протягом 10 днів (скорочений порівняно із загальними строками). Положення ЗУ "Про звернення громадян" на них не поширюватимуться, зокрема, в частині строків розгляду та процедурних вимог. крім того, законопроєкт передбачає можливість здійснення омбудсманом особистого прийому громадян.
2. Проведення перевірок : за результатами розгляду скарг або у випадку виявлення інформації про порушення іншим шляхом, омбудсман матиме можливість призначити та провести перевірки обставин такого порушення (зокрема, у військових частинах та інших органах військового управління), за їх результатами вживати заходи для припинення порушень та розглядати питання про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. Строк проведення перевірок – 30 днів з можливістю продовження на такий самий строк. Це дозволить оперативно реагувати на виявлені факти порушень та вимагати їх усунення.
3. Складання протоколів про адміністративні правопорушення : хоча в законопроєкті такі повноваження визначені, проте відсутні будь-які вказівки про те, які ж саме правопорушення будуть віднесені до підслідності військового омбудсмана. Їх знаходимо в іншому законопроєкті - № 13267, який був внесений паралельно. Він, зокрема, передбачає доповнення КУпАП новою статтею – 172-21 – "Невиконання законних вимог Військового омбудсмана", а також доповнення ст. 344 КК України. Тепер вона охоплюватиме і відповідальність за втручання в діяльність військового омбудсмана.

Омбудсман також виконуватиме й інші завдання: здійснюватиме аналіз системних проблем у сфері військової служби, готуватиме пропозиції щодо змін до законодавства, щорічні звіти та рекомендації.

Прийнято в І читанні. Що далі?

Схвалення депутатами законопроєкту №13266 у першому читанні – позитивний сигнал, що свідчить про політичну волю до створення інституту військового омбудсмана та підтримку цієї ініціативи законодавчою гілкою влади. Втім, на цьому етапі важливо враховувати, що законопроєкт містить суттєві недоліки. 

По-перше , залишається незрозумілим співвідношення повноважень військового омбудсмана з РНБО (у частині контролю в секторі безпеки й оборони) та Уповноваженим ВРУ з прав людини (в частині дотримання прав і свобод). Законопроєкт не містить чіткого механізму взаємодії між цими інституціями. 

По-друге , недостатньо врегульовано процедуру призначення військового омбудсмана: відсутні чіткі вимоги до кандидатів, критерії відбору, порядок призначення й звільнення. Частина норм може суперечити Конституції України – зокрема, щодо делегування Президентом повноважень, що прямо заборонено ст. 106 Конституції.

Очікується, що після усунення недоліків подальший розгляд законопроєкту у парламенті відбудеться без затримок. Після прийняття закону ключовим завданням стане швидке та ефективне розгортання Офісу Військового омбудсмана (за наявною інформацією, влада уже робить перші кроки у цьому напрямку та розпочала підбір відповідного персоналу): призначення кваліфікованих фахівців, створення доступних каналів для звернень, систем моніторингу та налагодження ефективної взаємодії з військовослужбовцями.

Ефект, якого всі очікують від Офісу Військового омбудсмана – це розвантаження інших органів, результати розгляду перших справ, притягнення винних осіб до відповідальності, усунення грубих та масових порушень. Він має стати відчутним вже за кілька місяців активної роботи. Не менш важливою буде й поява довіри з боку військовослужбовців до нового механізму як реального засобу впливу, а не чергової формальності.

Микола Єрема, старший юрист, ЮФ INTEGRITES

Матеріал створено у співавторстві з молодшим юристом Вікторією Бондар