У відповідь та зростаючу загрозу з боку Росії, п'ять країн Європи – Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва та Польща – готуються до безпрецедентного кроку, який може кардинально змінити оборонний ландшафт континенту. Вони оголосили про вихід з Оттавської конвенції 1997 року, яка забороняє протипіхотні міни, і планують засіяти прикордонні території мільйонами мін. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на The Daily Telegraph.

Тихий кінець міжнародної кампанії за заборону мін

Такий крок знаменує собою тихий кінець міжнародної кампанії за заборону наземних мін, яка була започаткована, зокрема, принцесою Діаною у 1997 році і активно підтримувалася Тоні Блером. Тоді 164 країни підписали Оттавську конвенцію, вважаючи наземні міни «некоректними з моральної точки зору та не корисними з військової точки зору».

Проте, як зазначають військові планувальники та урядовці п'яти країн, російське вторгнення в Україну у 2022 році кардинально змінило стандарти безпеки. «Заборона їх, можливо, була розкішшю для домінантного Заходу в роки безпеки після холодної війни, але зараз це не так», – констатують аналітики. Велика Британія, яка свого часу була палким прихильником заборони, публічно не виступила проти рішення своїх союзників вийти з конвенції.

Нова «вибухонебезпечна залізна завіса» від Лапландії до Любліна

Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва та Польща, які разом охороняють 2150 миль (3 460 км) кордону НАТО з Росією та Білоруссю, очікують офіційно повідомити Організацію Об'єднаних Націй про свій вихід з конвенції наприкінці червня. Це дозволить їм виробляти, накопичувати та розгортати протипіхотні міни вже з кінця року.

Військові планувальники вже визначають, які саме простори європейських лісів та озер будуть засіяні мінами, якщо Володимир Путін зосередить свої сили проти Альянсу.

Литва – на передовій: Вразливість Сувалкського коридору та прикордонних сіл

З усіх країн, які тепер оснастять себе наземними мінами, позиція Литви, мабуть, є найчутливішою. Ця країна повинна захищати два ворожі кордони загальною протяжністю 450 миль (724 км): з Білоруссю на сході та російським ексклавом Калінінград на заході. Між ними лежить життєво важливий територіальний коридор – Сувалкська ділянка, яка є єдиним сухопутним шляхом для підкріплень НАТО до країн Балтії.

Особливо вразливим є «дзьоб папуги» – територія, що випирає в Білорусь, де села знаходяться лише за кілька миль від ворожого кордону. Мешканці таких хуторів, як Шаджюнай, що розташовані на самому краю цього «дзьоба», живуть у страху. 84-річна Ядвига Мацкевич, яка народилася тут у 1941 році, з жахом згадує спалення її села під час Другої світової війни і боїться повторення трагедії. Вона не хоче, щоб міни встановлювали біля її будинку, побоюючись за тварин та безпеку лісу.

Міністр оборони Литви Довілє Шакаліє висуває аргумент, заснований на «простій необхідності». Вона підкреслює, що безпекова ситуація Литви «докорінно погіршилася» з моменту приєднання до Конвенції у 2003 році. «Незаконна війна Росії проти України, її систематичні порушення міжнародного права та військові провокації на наших кордонах як з Росією, так і з Білоруссю становлять екзистенційну загрозу», – заявляє міністр.

Шакаліє зауважує, що Росія ніколи не підписувала Оттавську конвенцію і, навпаки, активно виробляла наземні міни, накопичивши понад 26 млн до 2024 року, багато з яких зараз використовуються в Україні. «У цьому контексті вкрай важливо, щоб наші збройні сили мали гнучкість і свободу використовувати всі доступні засоби для захисту нашого населення та східного флангу НАТО», – наголошує вона.

Литва планує витрачати 5,5% ВВП на оборону і вже виділила €800 млн на виробництво протитанкових та протипіхотних мін.

Колишній міністр оборони Литви Лауринас Кащюнас, який розробив план використання наземних мін, описує їх як «життєво важливий компонент стратегії «контрмобільності», покликаної перешкодити вільному пересуванню ворога. Він пояснює, що міни стануть частиною «цілої системи» оборони, що включатиме фізичні протитанкові бар'єри, дрони-вбивці та далекобійну зброю.

Нагадаємо, на тлі зростаючої глобальної нестабільності та посилення загроз, Велика Британія представила амбітну Стратегію національної безпеки 2025 (NSS 2025), яка чітко сигналізує про підготовку країни до потенційних майбутніх конфліктів. Документ, розроблений для «небезпечного світу», окреслює підходи до оборони та прямо вказує на зміну парадигми: від реагування на загрози до активної підготовки та зміцнення власного суверенітету.