Повномасштабна війна в Україні докорінно змінила бізнес-ландшафт та актуалізувала нові виклики для управління. Однією з найгостріших проблем стала кадрова нестабільність, спричинена мобілізацією чоловіків. Власники компаній дедалі частіше прагнуть бачити жінок у керівному складі та кадровому резерві. Ірина Папуша, радниця з корпоративного управління, незалежна невиконавча директорка, голова та членкиня Ради директорів українських та європейських компаній, співзасновниця та президентка міжнародної спільноти Women Leaders for Ukraine, розмірковує про особливості жіночого лідерства, його резильєнтність та значення для повоєнної України.

"Війна торкнулася кожного аспекту нашого життя, і бізнес – не виняток. Однією з найболючіших проблем для компаній стала кадрова нестабільність, спричинена мобілізацією чоловіків. Уявіть ситуацію: власник бізнесу формує команду, розробляє довгострокові стратегії, а наступного дня дізнається, що його ключовий співробітник мобілізований. Бронювання, яке мало б забезпечити стабільність, не завжди працює, адже його правила змінюються", – пояснює Ірина Папуша.

Вона додає, що "чоловіки йдуть захищати країну, і навіть ті, хто ще працює, живуть у стані постійної невизначеності. Для бізнесу це означає ризик втрати керівних кадрів".

Власники компаній все частіше хочуть бачити жінок у керівному складі та кадровому резерві.

Поза сумнівом, це відповідає світовій тенденції до гендерної рівності в корпоративному управлінні. До прикладу, за даними ISS Corporate, частка жінок у радах директорів компаній індексу Russell 3000 зросла з 28,5% у 2022 році до 30% у 2024 році. Навіть ті підприємці-чоловіки, які раніше не розглядали жінок в управлінні, поступово змінюють свої переконання. Соціальні упередження та патерналістські уявлення про слабкість жінок поступаються місцем прагматичності.

"Зберегти бізнес – це мета, яка перекриває будь-які стереотипи", – наголошує президентка міжнародної спільноти Women Leaders for Ukraine.

Особливості жіночого лідерства та їх цінність у кризу

Ірина Папуша зазначає, що в умовах кризи та невизначеності жіночий підхід допомагає компаніям не просто балансувати, але й рухатися вперед, згуртовувати команду та швидко реагувати на зміни – завдяки гнучкості та адаптивності. Втім, вона підкреслює, що жіноче лідерство відрізняється від чоловічого – воно не краще і не гірше, просто інше. Власникам варто це враховувати і розуміти, як максимально ефективно спрямувати цю відмінність на благо бізнесу. Існує низка ключових особливостей жіночого лідерства, які стають конкурентною перевагою:

• Людиноцентричність та емпатійність. "В більшості випадків для чоловіка в бізнесі головні фінанси та посада, він фокусується на фінансових показниках та кар’єрі, а жінка – на людях: на їхніх потребах та емоціях". Ця зосередженість на команді дозволяє жінкам-лідеркам будувати довірчі стосунки, що критично важливо в умовах стресу та невизначеності. Емпатія допомагає краще розуміти співробітників, їхні виклики та мотивувати їх, що сприяє створенню сильної корпоративної культури та підвищенню лояльності, яка є особливо цінною в умовах кадрового дефіциту.

• Гнучкість та багатозадачність. Жінки, які часто поєднують кар'єру з вихованням дітей та іншими сімейними обов’язками, звикли до високого рівня багатозадачності та здатні швидко адаптуватися до мінливих обставин. Ця природна здатність дозволяє їм оперативно реагувати на непередбачувані виклики, знаходити нестандартні рішення та ефективно керувати різноспрямованими процесами одночасно. Вони демонструють високу здатність до перемикання між різними завданнями та пріоритетами, що є життєво важливим у кризових ситуаціях.

• Стресостійкість та резильєнтність. Ірина Папуша ділиться особистим досвідом подолання стресових ситуацій, порівнюючи їх з викликами в горах: "Якось мені випала нагода згадати все, чого навчив мене бізнес. Я супроводжувала у поході групу підлітків та одну дорослу людину, що вперше пішла у гори. До вечора ми мали повернутися на базу. Почало сутеніти, коли я зрозуміла, що ми заблукали. Я мала будь-що привести свою групу до табору, адже для ночівлі у лісі ми з собою нічого не брали. Я розуміла, що один лише натяк з мого боку на проблему може обернутися для учасників панікою. Як на зло, другий дорослий постійно перепитував під руку, чи ми не заблукали, і багато курив". Вона продовжує: "Зовні я зберігала спокій і рішуче йшла вперед. Внутрішньо зізналася собі, що помилилася і збентежена, прийняла цей стан і не докоряла собі за нього. Головне – вивести групу". Папуша зазначає, що "моє джерело стійкості у стресовій ситуації – дія". Вона додає, що "для багатьох українців джерелом стійкості стала агресія – у позитивному трактуванні цього слова, тобто активна дія замість бездіяльності". Також, джерелом стійкості можуть бути і дуже прості речі: "Одна із учасниць інтерв’ю сказала, що коли їй зовсім зле, вона прибирає вдома, і у такий спосіб поновлює свою енергію і концентрацію. Хтось малює або вишиває. Особисто я переглядаю фільми (наприклад, «Останні леви» Дерека Жубера), розглядаю картини великих майстрів або роблю букети. Якщо пора року не дозволяє робити букети з квітів, роблю із листочків та паличок. Краса, естетика – це безмежне джерело енергії". Вона підкреслює, що "яким би ідеальним та впевненим не був зовнішній прояв лідерства, він, так чи інакше, віддзеркалює... внутрішній стан лідера".

• Миротворча сила. "Прагнення жінки уникати конфлікту або вирішувати конфлікт мирним шляхом – цінна особливість". Ця риса матиме надважливе значення у повоєнній Україні, оскільки "реальність буде надзвичайно мілітаризованою, і суспільство, розколоте війною, потребуватиме миротворчої сили, здатної об’єднати людей". Ірина Папуша зауважує, що хоча деякі жінки можуть довго тримати образи, "занадто емоційні та мстиві жінки рідко піднімаються до рівня топ-менеджера, оскільки на це у них не вистачає енергії та емоційної витривалості". Це підтверджує, що ефективне жіноче лідерство керується конструктивним підходом до вирішення конфліктів.

Виклики та рішення для бізнесу в Україні

Попри зростаючий попит на жінок-керівниць, є низку факторів, що ускладнюють пошук кандидаток на керівні посади:

• Об'єктивні чинники: "Вимушена міграція жінок за кордон, втома, "синдром відмінниці", а також традиційний патерналістський підхід у суспільстві". "Один з найпотужніших стоп-факторів – зміна цінностей жінок та міграція висококваліфікованих спеціалісток".
• "Скромність" жінок: Жінки часто недооцінюють свої досягнення та неактивно шукають нові можливості, що є "поганим радником".

Українські компанії вже впроваджують рішення, які допомагають вирішити ці проблеми:

• Організація дитячих садочків при офісах: "Це дозволяє жінкам працювати, знаючи, що їхні діти знаходяться у безпеці, неподалік, у комфортних умовах. Така модель сприяє зменшенню тривоги і підвищенню продуктивності".
• Гнучкий графік або віддалена робота: "Ще одним важливим підходом є гнучкий графік або можливість працювати віддалено, що допомагає жінкам поєднувати професійне життя з сімейними обов’язками, зберігаючи баланс у складних умовах".

Компанії, які приділяють увагу цим питанням, отримують конкурентну перевагу: "у такий спосіб їм вдається зберегти цінні кадри, підвищити лояльність працівниць і забезпечити стабільність у колективах". Ірина Папуша радить бізнесу "всіляко висвітлювати свою соціальну активність, розповідати про програми підтримки, формуючи в умовах кадрового дефіциту імідж відповідального та свідомого роботодавця".

Ірина Папуша зазначає, що "український бізнес поступово трансформується. Сьогоднішні виклики – це не завершені кейси, але вже у недалекому майбутньому ми зможемо наводити приклади, як саме жіночі ініціативи та підходи допомогли українським компаніям відновлюватися, адаптуватися та зростати". Ці історії стануть частиною нової управлінської культури, демонструючи силу та адаптивність жіночого лідерства в Україні.