Розвивається ситуація на Близькому Сході, розвивається позиція Сполучених Штатів, і безпосередньо сьогодні я хочу поговорити про те, що нас чекає далі. Тому що дуже логічним виглядає вступ у війну Америки в тому чи іншому вигляді, дуже логічним виглядає масштабування конфлікту.

І при цьому ми вчора почули заяву Трампа про те, що він ухвалить рішення про втручання США протягом наступних двох тижнів. Ці «два тижні», відверто кажучи, набувають вже якогось напівкомедійного вигляду, бо ми їх чуємо постійно. Але я абсолютно не виключав би, що насправді Трамп може ухвалити рішення і раніше. Для нього вкрай важливо здобути перемогу, хоч якусь, а бажано чужими руками. Це не викликає в нього пересторог, що перемога може виявитися фейковою, а довгострокові результати – катастрофічними.

Але давайте трохи повернемось назад і спробуємо це системно проаналізувати. Тиждень тому Ізраїль завдав удару по Ірану. За цей час, треба розуміти, ізраїльська армія досягла неабияких успіхів. Навіть якщо зробити коригування на пропаганду, вони діяли дуже злагоджено, блискуче, і результати дійсно вражають. У перші дні, через «туман війни», здавалося, що цілком ймовірним сценарієм є якщо не падіння режиму аятол, то його доволі швидка капітуляція.

Але минуло кілька днів, ситуація трохи заспокоїлась, і всі зрозуміли, що падіння іранського режиму як таке все ще лишається ситуацією дуже низькоймовірною. Треба розуміти, що Ісламська революція базується не на персональному лідерстві, а на доволі сталій ідеології та силовиках – тому самому Корпусі вартових Ісламської революції. Так, режим корумпований, неефективний, але він лишається стійким. Скажімо так, без обмеженої наземної операції повалити його, скоріше за все, не вдасться.

І отут виникає дилема для американців. Якщо Америка повноцінно вступає у війну, її військові та інфраструктура на Близькому Сході опиняються під серйозними ризиками. В першу чергу мова йде про Ірак та Ємен. Поточний іракський уряд – шиїтський і доволі серйозно залежить від Ірану. Напади на американські бази там вже були, а в разі прямої війни вони стануть стовідсотковими цілями. Тому, попри всю свою риторичну сміливість, Трамп теж проявляє обережність у питаннях прямого вступу у війну.

З іншого боку, вочевидь, і іранському керівництву треба приймати якісь рішення. Політично для режиму аятол прийняти капітуляцію – дуже ризикований крок. При цьому можливості масштабувати успіх в Ізраїлю без американської підтримки виглядають доволі обмежено. І ще одна затяжна війна ізраїльському суспільству навряд чи потрібна.

І тут треба теж підкреслити, бо багато хто скаже: «Ой, ти що, захищаєш режим аятол чи щось таке?». Ні, в мене немає жодних симпатій до режиму Ісламської Республіки. Але в умовах, коли на одному боці – безкінечна довга війна, яка дестабілізує енергетичні ринки (що вигідно Росії), а з іншого боку – завершення війни з очевидним послабленням іранського режиму, я, звісно, оберу другий варіант. Ну тому що я українець, тому що мене цікавлять інтереси моєї держави. Те, що хтось хоче заради політичних амбіцій нескінченного продовження війни, яку невідомо, чи можна виграти, – вибачте мені, це дуже слабко хвилює.

Вболівати за довгу криваву війну там може тільки дурень, тому що результат буде катастрофічний. Результат буде нагадувати набагато масштабніший Афганістан чи Ірак, і жодної користі ані для України, ані для світу в цьому не буде.

Зрештою, будемо спостерігати. Мій прогноз все ж таки, що Трамп наважиться. Йому дуже треба перемога. Він дуже роздратований, що його дипломатія зазнала невдачі, і йому буде неприємно, якщо з перемогою тут піде Ізраїль як воєнна сила і Європа як дипломатична.