Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Василя Киричука. 

9 червня Василь востаннє зателефонував додому і пообіцяв подзвонити ввечері, але після цього мамі та сестрі повідомили про його загибель. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Костопільську міську раду. 

Василь народився 16 лютого 1979 року в селі Яполоть і прожив там усе своє життя. Вчився у місцевій школі, працював, жив поруч із тими, хто знав його як добру, спокійну і щиру людину.

Василя Киричука призвали на службу 10 грудня 2024 року. Як розповідає сестра захисника, спочатку він пройшов навчання, потім його відправили в гарячі точки – спершу на Харківщину, далі на Сумщину.

«Він був дуже спокійним. Завжди допомагав людям, нікому не відмовляв. Хорошою людиною був. Захоплювався риболовлею. Багато хотів встигнути зробити в житті, але найбільше – повернутися з війни. У гарячих точках був по два тижні на позиціях, тиждень – відпочинок. Але останні рази, як він казав, були справжнім пеклом. У вільний тиждень завжди дзвонив мамі й заспокоював: «У мене все добре, не переживай», – згадує сестра загиблого, Оксана.

9 червня Василь зателефонував востаннє. Сказав, що їх вивезли на тиждень із позиції. Пообіцяв зателефонувати ввечері. Але замість цього дзвінка – мамі та сестрі захисника повідомили про загибель Василя Киричука.

Прощання із захисником відбулося 18 червня. Поховали воїна на місцевому кладовищі у Яполоті. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.