Свято Івана Купала давно стало символом літа, вогню і романтики. Але сучасне святкування - лише тінь того, що було колись. Більшість обрядів, які мали глибокий зміст і магічне значення, вже давно забуті.

Які були колись традиції Купальської ночі та чому всі про них давно забули, розповідає РБК-Україна.

Івана Купала - це дохристиянське свято літнього сонцестояння, пізніше адаптоване до християнського календаря.

Це була ніч очищення, вогню, води, магії й кохання . Люди вірили, що саме в цю ніч відкривається доступ до таємних знань і змінюється зв’язок між світом людей і духів.

Зараз Івана Купала святкують за новим календарем і воно припадає на 23-24 червня. Саме ця ніч і називається Купальською.

У давнину це свято прославляло слов'янського бога Сонця - Дажбогу. Після приходу християнства свято стало відображати три стихії: вогонь, воду та літні трави. Наші предки вірили, що у Купальську ніч можна як відігнати злих духів, так їх і привернути - завдяки купальським обрядам.

Головні атрибути свята - Купало та Марена . Марена у кожному регіоні мала своє значення, дехто вважав її русалкою, а дехто - символом зимових холодів, голоду та хвороб.

На святі обов'язково були присутні опудала Купали - з верби, квітів та намиста, і Марени - з вишні, соломи та іншого листя.

Очищення полум'ям і водою

Ранком потрібно було скупатися в річці або озері, щоб очистити душу та тіло від зла, зцілитися і мати гарне здоров'я. Найкращий час - на світанку. А от після обіду вважалося, що у воду заходити вже не можна - "бо водяник потягне на дно".

Дрова для багаття готували завчасно, і це були не тільки уламки дерева, а ще й старі речі, взуття, непотріб і сміття. Щоб усе погане та непотрібне пішло разом з вогнем.

Люди не лише стрибали через багаття - вони "перепалювали" одяг хворих людей для їхнього одужання, інструменти й проганяли крізь вогонь худобу. Але усі ритуали з вогнем проводили тільки після заходу Сонця. Вважалося, що обпектися може тільки лиха людина або з нечистою совістю.

До наших часів дійшов обряд запалювання вогнища та гулянь навколо. Молодь також інколи стрибає через вогонь. Хто вище стрибне - той буде найщасливіший, а ще стрибають парами - якщо не відпустять руки, то будуть завжди разом.

Ще одна традиція - пускати з пагорбів запалене колесо, яке було символом сонця, його земним уособленням.

Обряди з вогнищем завжди були обов'язковими у Купальську ніч (фото: Getty Images)

Ритуали з папороттю

Шукати цвіт папороті - це не казка. Але робили це у повній тиші, босоніж, із забороною озиратися, бо вважалося, що духи будуть відволікати та лякати.

Цвіт папороті допомагав отримати дар прозріння майбутнього та здібність розуміти мову звірів та птахів, взнавати долю людей та зцілювати хворих. А ще - знаходити заховані скарби.

Магічне готування їжі

У Купальську ніч готували кашу на 9 травах - її мали їсти лише жінки, щоб очистити тіло і дух. Частину страви закопували в землю "на врожай".

Заливання вогню

Після свята багаття мали не гасити, а "залити" спеціальною водою, настояною на травах. Цей обряд символізував перехід до зрілості, завершення юнацького вогню.

Бойові ігри між хлопцями

До пари з дівчатами хлопці мали "заслужити" право через змагання, бійки або стрибки. Це не був простий флірт, а ініціація.

Заборона на сон

Спати у ніч Купала категорично заборонялось - вважалося, що душа може "від'єднатися" і потрапити до світу духів.

Перевірка на чистоту роду

Ця традиція була тісно пов'язана з більш відомою - плести віночки. Вінок символізував чистоту, цнотливість та готовність до заміжжя. В нього потрібно було обов'язково заплести 12 лікарських трав.

Потім дівчата пускали вінки за водою, і якщо він плив до великої води та без перешкод - власниці пророчили гарну долю. Якщо віночок потонув - це означало, що у роду були важкі гріхи або зла енергія, і дівчина мусила пройти "відбілювання" травами.

Якщо вінок пристав до берега і не рухався - розраховувати дівчині на весілля не варто. Або вона ще не знайшла свою долю, або її розлюбив коханий.

У деяких регіонах дівчата плели два вінки - для себе і свого коханого. Такі вінки пускали разом і дивилися, чи вони зійдуться. Якщо сходилися - то судилося парі бути разом.

Плетіння та пускання вінків мало своє символічне значення (фото: ugcc/church)

Пошуки відьми

В Купальську ніч ворожили, хто в селі відьмує. Над багаттям пряжили молоко від корови, у якої відьма "відбирає". У відьми починав пухнути живіт і вона прибігала просити прощення.

А в інших місцевостях набирали у вузлик трохи попелу від купальського багаття, а відьма мала прийти та попросити віддати.

Сьогодні ми бачимо лише фрагменти: стрибки, вінки, танці. Але за цими ритуалами стоїть глибока символіка - очищення, родова пам'ять, баланс сил. Відновлення старих купальських традицій - це не лише фольклор, а повернення до коренів, яких нині так бракує.

Вас може зацікавити:

• Як ставляться до свята Івана Купала у ПЦУ та чи дозволено християнам "народні гуляння"
• Як правильно загадати бажання в день літнього сонцестояння, щоб воно збулося
• Що потрібно зробити 21 червня, щоб ваше життя змінилося на краще

Під час написання матеріалу використані джерела: Етнографічні записи Олекси Воропая, Дослідження Івана Франка про народні обряди, Центр фольклору при НАН України, статті на Etnoua.info.