Він нищив ворога і закликав назавжди забути все російське. Актор театру й кіно, Юрій Феліпенко змінив сцену на українське військо. У квітні торік долучився до лав Збройних сил України. 15 червня серце захисника зупинилося. Йому назавжди 32. На прощанні із захисником була журналістка "5 каналу" Софія Фесік.

Від 2016 він був актором київського Театру на подолі. У квітні 2024 долучився до війська. Колега та побратим Юрія Феліпенка на позивний "Інжир" розповідає: разом пішли до ТЦК ще на початку повномасштабного вторгнення:

"Нас тоді спитали: "Хто ви? Яке у вас звання?" Ми відповіли: "Ми актори". Нам сказали: "Пацани, дякуємо – ідіть у ТРО". І ми ще півтора чи два роки служили в театрі. Було відчуття, що там можемо дати більше користі. А потім це відчуття зникло. Стало зрозуміло, що цю війну можна виграти – але, принаймні у нашому випадку, я говорю про себе і Юрка – ми зрозуміли: найбільше користі зараз буде тільки на фронті".

Чоловіки разом доєдналися до батальйону "Ахіллес" 92-ї окремої штурмової бригади. "Інжир" розповідає, це було зважене рішення. Перед тим, як пройти військову підготовку, обговорили все зі своїми на той час іще майбутніми дружинами.

"Юра справді дуже добре воював – він був відмінним воїном. Спочатку виконував одну посаду, потім став командиром розрахунку, штурманом. Але ще одна важлива риса, про яку я вже згадував: Юрецький ніколи не був тим показним, "мускулінним" військовим. Він не носив форму по місту, не робив гучних постів у стилі "хто справжній, а хто ні". Просто служив. Робив свою справу. Знищував ворогів – і знищував дуже багато".

Юрій Феліпенко навчався в університеті імені Карпенка-Карого. Нині його одногрупник згадує студентські роки. Вадим Ковальов також боронить Україну. Каже, з Юрієм часто спілкувалися, вже будучи військовими. Востаннє говорили за декілька тижнів до трагедії. Планували зустрітися:

"Мали зустрітися, і як завжди не було часу. Він – на позиціях, я – в роботі, і ми ніяк не могли з ним зустрітися. І так сталося, що зустрілися сьогодні".

Юрій Феліпенко родом із Запоріжжя. Хлопця виховувала бабуся. Перші творчі кроки актор робив у рідному місті. Ганна Михайличенко навчалася з ним разом у школі мистецтв. Потім у Києві вони разом грали у виставі. Акторка розповідає, за декілька днів до загибелі вона звернулася до Юрія по допомогу для їхньої вчительки:

"Я писала Юрі про нашу спільну вчительку із Запоріжжя. Довго думала, чи варто – знала, що він на передовій, і не хотіла його турбувати. Але все ж поділилася. Юра не просто відповів – він ще й встиг допомогти вчительці. Його останні слова до мене були: "Дякую, Аня". Я тоді написала, що молюсь за нього, просила Бога його берегти. Юра виріс із бабусею, у скромності, чесності – з великим-великим серцем. І коли я дізналася, що його не стало, в голові одразу озвався його голос. Він завжди все сприймав дуже спокійно, з внутрішньою гідністю. Мені зараз ніби чується, як він каже: "Та, Ань, все добре" – і усміхається. Та усмішка в нього завжди була особливою: тиха, щира й скромна. Як і він сам".

Глядачу актор був відомий за численними роботами в театрі та головними ролями в українських серіалах, зокрема "Колір пристрасті" та "Обіцянка богу". Попрощатися із захисником прийшли сотні людей. Серед них і колеги.

"Це прекрасний воїн і прекрасна особистість українська, яка могла би скласти славу великого актора, славу українського кіно, театру, славу просто чоловіка, який мав би гарну родину. Вбити в собі все російське. Забути назавжди цю мову та цю культуру. Тому що тільки через це, тільки через росію, ми зараз всі змушені бути тут", – зауважила акторка Наталя Васько.

Софія Фесік, Сергій Новіков,” 5 канал"

Читайте також:  На війні загинув поліцейський Манжин, який допомагав пораненим у Маріуполі й пізніше пішов на фронт.

Дивіться також:

• Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
• Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".

Друзі, підписуйтеся на  "5 канал" у Telegram . Хвилина – і ви в курсі подій. Також стежте за нами у мережі  WhatsApp . Для англомовної аудиторії маємо  WhatsApp англійською.