Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Вадима Данильця.

Сержант Вадим Данилець загинув, захищаючи Україну, 2 червня 2025 року в Сумській області. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Костопільську міську раду. 

Вадим народився 8 серпня 1996 року у селі Гута. Навчався у місцевій школі, захоплювався спортом. Мав досягнення у змаганнях з армспорту та легкої атлетики. Після школи здобув фах електрогазозварювальника у Рівненському технікумі, а згодом працював за кордоном будівельником.

Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення РФ, Вадим перебував на заробітках у Литві. Не вагаючись ані хвилини, разом із друзями повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі. Спершу долучився до територіальної оборони Костополя, а згодом підписав контракт і приєднався до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України.

Перші бої пройшов на сході Харкова, поблизу міста Стове. Вдома розповідав як подекуди важко було повірити, що вдалося вийти з того пекла без втрат. Брав безпосередню участь у відвоюванні населеного пункту Марʼїнка на Донеччині.

Під час одного зі штурмів, 11 грудня 2022 року, Вадим дістав уламкове поранення правої руки. Попереду були операції та тривала реабілітація. Та він повернувся у стрій – вже на посаді командира розвідувальної роти тієї ж бригади.

Перші розвідувальні операції виконував поблизу Бахмута. Під час однієї з них разом із побратимами зміг захопити два справних танки противника й вивезти їх з-під обстрілу. Згодом підрозділ перекинули на Курський напрямок.

Бої на Курському напрямку були виснажливими. Там Вадим поєднував обов’язки розвідника і старшого водія – вивозив побратимів і техніку з-під щільного вогню. За два тижні до загибелі він отримав звання сержанта.

«Світла дитина… Змалку був працьовитим, щирим, з надзвичайно добрим серцем. Мама з бабусею виховували його самі, але він завжди був тією опорою, яка підтримувала не лише матір, а й кожного, хто був поруч. У нього були золоті руки, він завжди усміхався, випромінював тепло й любов до життя. Любив жити… Особливо тварини тягнулися до нього – він мріяв стати ветеринаром. Для всіх був другом, розрадником, порадником. У нього було стільки друзів, що здавалося, цілий світ його знає…», – розповідає хресна мама.

Востаннє мати розмовляла з Вадимом у неділю, 1 червня. Він поспішав і сказав: «Мамо, передзвоню завтра…» Але завтра не настало.

Вадим Данилець загинув 2 червня 2025 року у Сумській області.

За мужність і вірність військовій присязі нагороджений медаллю «За зразкову службу» – відповідно до наказу Міністерства оборони України від 6 грудня 2024 року № 2100, підписаного міністром оборони Рустемом Умєровим.

Поховали захисника України на місцевому кладовищі у Костополі.

У полеглого воїна лишилася мама.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.