Кам’янець-Подільський університет хочуть ліквідувати під приводом “реформи”, а керівні посади — роздати перевіреним кадрам із минулого. За цим стоїть цілий родинний клан, який, схоже, вирішив, що освіта в Україні — їхня спадщина.

Замість академіка — "смотрящий"

Щойно вщух скандал довкола невдалої спроби голови Верховної Ради Руслана Стефанчука стати академіком НАН України, як розгорівся новий — цього разу вже не в кабінетах Академії, а в студентських аудиторіях Кам’янця-Подільського.

Кам’янчанам запропонували «реформу»: злиття двох університетів у місті. Але замість логічного об’єднання меншого вузу до більшого, все відбувається навпаки — національний університет імені Івана Огієнка планують приєднати до Подільського державного університету, який донедавна був аграрним інститутом.

“Це не реформа, а фактична ліквідація закладу з понад столітньою історією. І робиться це не без участі впливових осіб із Хмельницького”, — обурюються в освітянському середовищі Кам’янця.

Свої люди на своїх місцях

Ключ до розуміння того, хто стоїть за схемою, з’явився 12 березня 2025 року. Саме тоді в.о. ректора Подільського державного університету стала Алла Івановська. Не просто освітянка — багаторічна соратниця Руслана і Миколи Стефанчуків по Хмельницькому інституту управління і права. Там вона працювала з ними понад 20 років, а після того, як брати пішли у Верховну Раду, стрімко отримала ступінь доктора юридичних наук, звання професора і посаду проректорки.

Тепер її відрядили до Кам’янця — очевидно, не просто так.

“Її мета — поставити вуз під контроль. Університет має землю, майно, статус. Це ласий шматок для будь-кого, хто хоче укріпити свої позиції”, — коментують у кулуарах викладачі.

Кам’янець не мовчить

Міська рада Кам’янця-Подільського вже висловилася категорично проти “реформи”, а студенти й викладачі запустили петицію до Кабміну з вимогою зберегти назву університету та його національний статус. За три тижні документ підтримали вже понад 6 тисяч українців.

"Цей університет — не просто заклад. Це — духовний центр міста, заснований ще гетьманом Скоропадським. Тут — коріння української наукової освіти. І його не можна знищити заради чиїхось політичних інтересів", — кажуть освітяни.

Підтримати петицію можна за цим посиланням.

Імперія Стефанчуків: не тільки Кам’янець

Це не перша освітянська історія, де фігурує клан Стефанчуків.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка вже фактично став “сімейним”: Руслан Стефанчук — голова Наглядової ради, його дружина Марина — співробітниця Університету, брат Микола — народний депутат, а його дружина Оксана Музика-Стефанчук — науковиця в тому ж КНУ. Син Руслана — студент цього ж вишу.

На початку 2025 року в медіа з’явилася ще одна історія: Руслан Стефанчук лобіював присудження найвищої наукової премії України імені Бориса Патона своїй дружині, тиснучи на ректора Володимира Бугрова.

Питання до влади

Ці події викликають цілком логічне запитання до президента Зеленського та його команди:

"То це ви так боретеся з кумівством? Оце і є "нові обличчя" в освіті?!"

Якщо в країні, яка воює, вищу освіту можна роздавати по “своїх” — це вже не просто питання моралі. Це — питання державної безпеки та майбутнього нації.