Часто можна почути, що "шо" - це суржик, неправильне вживання або русизм. Але насправді це слово має українське коріння, закріплене в діалектах, художній літературі та живій мові. І зараз ми це доведемо.

Яке походження має слово "шо", розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на пояснення тренерки з ораторського мистецтва Ольги Мацьопи в Instagram.

Хоча багато хто вважає, що слово "шо" - це суржик чи мовна помилка, насправді воно має глибоке лінгвістичне підґрунтя й цілком природне для частини носіїв української мови.

По-перше, "шо" - не русизм. Цей варіант питального займенника "що" притаманний південно-західним і північним українським діалектам.

Його вживають жителі Волині, Поділля, Закарпаття, Буковини, частини Полісся. Історично він функціонує в говорах цих регіонів століттями.

По-друге, класики української літератури теж використовували "шо" у своїх творах. Це не стилізація під недолугість - а відображення реального мовлення.

Наприклад, Іван Франко писав: "Та шо ти мені розказуєш?". Подібні приклади є у Панаса Мирного, Лесі Українки, Ольги Кобилянської.

І нарешті, мовознавці класифікують "шо" як розмовну, не літературну форму. Вона не є нормативною в офіційно-діловому стилі - однак цілком природна в неформальному спілкуванні.

Це діалектизм, а не суржик. І засуджувати його - означає ігнорувати багатство й розмаїття української мови.

        Посмотреть эту публикацию в Instagram                      

Публикация от Ольга МацьопаДикторТренер з ораторської майстерності (@oomatsopa)

Вас також може зацікавити:

• Як правильно казати "навзаєм" чи "взаємно"
• Яку помилку з поширеним словом роблять 90% українців
• Що не так з фразою "сьогоднішній день" і чому вона дратує мовознавців