Уявлення про ніндзя, як про темних воїнів у чорному одязі, що безшумно пересуваються дахами, давно стало частиною масової культури. Але ким вони були насправді і як вони загартовували себе, щоб навіювати страх на ворогів?

У матеріалі РБК-Україна (проєкт Styler) читайте про те, як саме тренувалися ніндзя та що робило їх непереможними в умовах давньої війни.

Хто такі ніндзі

Ніндзі - одні з найзагадковіших і найромантизованіших постатей у японській історії. Вони не були самураями, хоча й нерідко працювали на них. 

Це були спеціально підготовлені агенти, майстри розвідки, саботажу, психологічної війни та партизанських дій. Їхні навички маскування, проникнення у ворожі табори, збирання інформації й навіть вбивств без сліду перетворили ніндзя на живу легенду.

Проте за цією завісою містики стояла цілком реальна й жорстка система підготовки, яка поєднувала фізичні, інтелектуальні та духовні практики. 

Майбутніх ніндзя з дитинства навчали не лише бойовим мистецтвам, а й географії, ботаніці, метеорології, спостережливості, а також акторській майстерності й маніпуляціям. 

Історичні манускрипти, такі як Bansenshukai (1676 року), Shōninki (1681 року) та Ninpiden (приблизно 1560 року), зберегли цінні знання про структуру, мораль, завдання та техніки підготовки ніндзя. 

Ці тексти стали фундаментом сучасного розуміння того, ким насправді були ніндзя в епоху феодальної Японії.

Духовна підготовка: основа всього

Першим і найважливішим етапом тренувань була духовна підготовка, відома як Seishin teki kyōyō. 

Ніндзя вивчали медитацію, самоконтроль та техніки концентрації, щоб зберігати спокій у найнебезпечніших ситуаціях. 

Вони також практикували кудзи-ін - набір з дев'яти символів, які використовуються в ритуальних рухах руками (mudra). 

Ці символи мають кодизоване значення і можуть бути використані для досягнення різних духовних ефектів, наприклад, для очищення тіла та духу, для захисту від негативних сил або для підвищення енергії. 

Фізичні навички: витривалість і спритність

Однією з головних умов виживання й ефективності ніндзі було володіння власним тілом на найвищому рівні. Фізична підготовка займала значну частину їх щоденних тренувань і мала не лише бойове, а й стратегічне значення. 

Майбутні воїни повинні були бути сильними, витривалими, гнучкими, швидкими та водночас - максимально непомітними.

Безшумна хода (Shinobi-aruki) 

Це спеціальна техніка пересування, що дозволяла ніндзя уникати виявлення навіть на найскладнішій поверхні. Рухаючись м’яко, ступаючи з носка на п’яту, вони могли майже не створювати звуків, що було критично важливим під час проникнення або втечі.

Техніки падіння (Ukemi) 

Мистецтво падати без травм. Ніндзя відпрацьовували різні способи приземлення, перекочування й амортизації, що дозволяло їм виживати після стрибків з висоти, уникати пошкоджень під час бою та швидко відновлювати бойову готовність.

Плавання (Sui-ren) 

Не лише вміння триматися на воді, а й техніки малопомітного пересування річками, озерами й навіть болотами. Деякі школи навчали використовувати очерет або спеціальні трубки для дихання під водою, що давало змогу ховатися у воді годинами.

Верхова їзда (Bajutsu) 

Ще один важливий навик, особливо під час втечі чи доставки повідомлень. Ніндзя тренувалися керувати конем у будь-яких умовах, іноді навіть лежачи на його спині або переміщуючись з одного боку на інший, щоб уникнути стріл чи не бути поміченим здалеку.

Ці фізичні навички доповнювалися вправами на витривалість, скелелазіння, біг, акробатику, балансування й перенесення вантажів. Ніндзя мусив бути готовим до будь-яких природних перешкод - гори, ліси, водні перешкоди, нічний ландшафт - усе це ставало його полігоном для виживання й дії.

Зброя та бойові мистецтва: арсенал ніндзя

Ніндзя були не лише шпигунами й диверсантами, а й ефективними воїнами, які володіли різноманітними видами зброї та техніками ближнього й дальнього бою. 

Їхній арсенал підбирався з урахуванням мобільності, прихованості та універсальності. Основна мета - швидко, ефективно й малопомітно нейтралізувати ворога або досягти завдання, не привертаючи зайвої уваги.

Мечі (Kenjutsu)

Ніндзя використовували переважно короткі прямі мечі, відомі як нінґатана або курате-кен, які були легшими та зручнішими для прихованого носіння й ближнього бою. Вони могли виймати меч навіть з дуже низької позиції або під час пересування, що давало перевагу в раптових зіткненнях.

Палиці (Bōjutsu)

Довгі палиці (бо, ханбо) були універсальною зброєю, зручною для оборони, блокування ударів, контратак і навіть використання як допоміжний засіб для подолання перешкод (наприклад, як жердина для стрибка). Ці техніки давали змогу ніндзя протистояти озброєним супротивникам, навіть якщо вони були неозброєні.

Метальні зірки (Shurikenjutsu)

Метальні зірки - символ ніндзя в поп-культурі - використовувалися здебільшого не для смертельних атак, а для відволікання уваги, поранення або сповільнення ворога. Їх кидали під ноги супротивнику або по цілях, щоб викликати хаос і виграти час для втечі чи атаки.

Спис (Yarijutsu) та нагіната (Naginatajutsu)

Володіння списом і нагінатою - довгим лезом на жердині - вказує на серйозну військову підготовку. Ця зброя дозволяла утримувати дистанцію, контролювати простір і ефективно боротися як проти піхоти, так і вершників. Тренування з нагінатою також розвивало силу, гнучкість і координацію.

Ніндзя часто імпровізували, використовуючи побутові предмети як зброю - наприклад, ланцюги, гаки (кама), мотузки з гачками, шипи для рук і ніг. У багатьох випадках їхня ефективність полягала не лише у вправності володіння зброєю, а в непередбачуваності, знанні вразливих точок противника і вмінні уникати прямого конфлікту.

Маскування та шпигунство

Мистецтво маскування (Hensōjutsu) було ключовим у діяльності ніндзя. Вони могли перевтілюватися в монахів, торговців, фермерів чи артистів, щоб безперешкодно проникати в потрібні місця. 

Використовувалися також спеціальні костюми та аксесуари, такі як солом'яні капелюхи (amigasa), для приховування обличчя.

Використання природи та науки

Ніндзя активно використовували знання про природу для ефективного планування місій та виживання в екстремальних умовах. Їх навчання включало:

• Метеорологію (Tenmon no jutsu). Ніндзя вміли передбачати погоду, що дозволяло обирати найкращий час для дій. Дощ і туман маскували звуки та рухи, а знання фаз місяця допомагали уникати виявлення.

• Географію (Chimon no jutsu). Орієнтація на місцевості була критичною. Вони вивчали ландшафт, вміли пересуватись непомітно, використовували природні укриття й обходили пастки. Знання рельєфу давало змогу створювати маршрути для втечі чи нападу.

Також ніндзя розбиралися в рослинах і речовинах - для виготовлення отрут, диму чи ліків. Природничі науки для них були не теорією, а практичним інструментом бойової справи.

Таким чином, справжні ніндзі були не лише майстрами бойових мистецтв, але й експертами з психології, науки та стратегічного мислення. Їхні тренування вимагали повної відданості та багаторічної практики, що робило їх одними з найефективніших агентів свого часу.

Вас може зацікавити:

• Ритуали самураїв були зовсім не такі, як ми думали
• Що таке техніка канбан та як вона допомагає стати успішним
• Які 12 речей заборонено робити молоді у Японії

При написанні матеріалу використовувалися такі джерела: сайт Way Of Ninja, видання Live Science, Вікіпедія.