Після минулорічних виборів вся повнота влади у США опинилась у Республіканської партії: Білий дім та більшість в обох палатах Конгресу. І попри те, що дії Дональда Трампа викликають масу обурення, Демократична партія досі не в стані проявити себе як реальна опозиція.

РБК-Україна розповідає, що відбувається всередині Демократичної партії та як вона планує повертати владу.

Головне: 

• Чому демократи у США не можуть стримати Трампа?
• Яким чином партія планує змінюватися, аби взяти політичний реванш?
• Хто буде новим лідером демократів?

Минулого року вибори у США стали справжнім шоком для демократів. Демократична партія зазнала поразки на президентських виборах, програвши у кожному з так званих "хитких штатів", втратила низку місць у Конгресі і Сенаті. Від такого стресу керівництво партії та її прихильники досі відходять. Погіршує становище демократів і активність Трампа. Президент США та республіканці запустили свій "турборежим" і зуміли нав'язати свій порядок денний всій країні.

Як наслідок, згідно з опитуванням NBC News, рейтинг Демпартії впав до 27% і це найнижчий показник серед опитувань, починаючи з 1990 року. За дослідженням AP-NORC, у травні лише 35% демократів були "дуже оптимістичні" або "дещо оптимістичні" щодо майбутнього своєї партії, хоча ще в липні минулого року такої думки були понад 60% прихильників партії. Підтримка демократів впала у всіх демографічних групах, окрім чорношкірих жінок та виборців з вищою освітою. 

Попри це, Демократична партія потроху готується повернути позиції. Політики у США мислять дворічними циклами. Щодва роки повністю обирається Палата представників і на третину змінюється Сенат. Крім того, кожні чотири роки обирається президент. Відповідно, шанс для реваншу демократи отримають в листопаді наступного року. Підготовка до виборів вже розпочалася, хоча і мляво.

Від самої поразки на виборах в середовищі демократів тривають рефлексії над причинами того, що сталося. Більшість демократичних оглядачів та політиків сходяться на думці, що значною мірою демократи розплачуються за власні помилки протягом попередніх років. 

Вирішальним у їх поразці, звісно, стало рішення літнього Джо Байдена балотуватися на другий термін, в умовах коли його фізичний стан і когнітивні здібності почали погіршуватися. За численними свідченнями, керівництву партії стан Байдена був відомий давно, але ніхто не посмів сказати йому гірку правду. Коли ж ситуація вийшла з-під контролю, Байдена довелось заміняти в авральному режимі. Нова кандидатка у президенти – Камала Гарріс – явно не була найкращим вибором, ні за харизмою, ні за досвідом, тож програла Трампу.

Однак є і більш системні прорахунки. Як зазначає Time, серед частини демократів з'явилося розуміння, що партія надто змістилася вліво та апелювала не до більшості населення, а до коаліції меншин. Демократи втратили зв'язок з робітничим класом, з чоловіками, з "кольоровими" виборцями та молоддю. Помірковані виборці вважали демократів "підкаблучниками прогресистів з університетських кампусів", надмірно зосереджених на таких питаннях як різноманітність та права трансгендерів. 

Водночас Демократична партія багато в чому ігнорувала проблеми, які справді хвилюють американців: економіка, зростання цін, нелегальна міграція. 

З іншого боку, Дональд Трамп по-популістськи вміло критикував демократів, апелював до старості Байдена, а також обіцяв вирішити всі проблеми ледь не за 24 години. 

У практичній площині все це означає роботу на кількох напрямках. З одного боку, демократи залишаються найбільш жорсткими критиками Трампа. Тим паче, новий президент США дає для цього багато приводів.

Важливим у цьому плані залишається Конгрес США – переважно як трибуна для гучних заяв. Через особливості регламенту законопроекти демократів практично не мають шансів навіть бути винесеними на голосування, якщо їх не підтримає спікер Палати представників Конгресу. Наразі це республіканець Майк Джонсон, абсолютно лояльний до Трампа. Як це працює на практиці, можна було побачити під час епопеї із виділенням 50 мільярдів допомоги України ще минулого року, за часів Байдена – голосів було достатньо, але Джонсон п'ять місяців просто не виносив законопроект у зал. 

З іншого боку, демократи напрацьовують зміни у своїй програмі. Головна мета –повернути прихильність середнього класу, а для цього потрібно перейти від лівої до більш центристської політики. 

З початку року стратеги партії напрацьовують план SAM (Speaking with American Man – говорити з американським чоловіком). Він передбачає розробку меседжів, які краще відображають інтереси та занепокоєння чоловіків, зокрема робітничого класу. 

План передбачає купівлю реклами у відеоіграх, популярних серед молодих чоловіків, для просування демократичних ідей. Крім того, демократи анонсували створення "дружнього до мемів" контенту, щоб конкурувати з правою онлайн-культурою, яка вже давно використовує меми для поширення своїх поглядів.

Однак, тут постає виклик – як поверненням до центристських меседжів не відлякати лівих прихильників партії. Надалі з цим можуть виникнути проблеми. 

Цього року демократи отримали кілька символічних перемог локального рівня – на виборах у Верховний суд штату Вісконсин та у Сенат штату Пенсильванія. Це трохи додало оптимізму партії, але судити про системні зміни ще зарано. 

Відкритим залишається питання, хто поведе партію на проміжні вибори до Конгресу у 2026 році. Лідери старшого покоління або занадто вікові, або обмежені законодавством і не горять особливим бажанням повертатися до активної політики. Приміром, колишні президенти від демократів Барак Обама або Білл Клінтон більше не зможуть балотуватися в президенти, бо відпрацювали два терміни. 

Серед молодшого покоління є кілька лідерів, які мають потенціал очолити партію. Одним з найпомітніших залишається губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом. Протягом останніх півроку він змінив риторику. На посаді губернатора Ньюсом розпочав боротьбу з таборами бездомних та наполягає на скороченні медичних виплат для нелегальних іммігрантів. Це кроки, яких уникали демократи, але які просували Трамп та республіканці. 

Опитування свідчать про зростання рейтингів Ньюсома в самій Каліфорнії, особливо, серед так званих незалежних виборців, проте загалом по США його рейтинг залишається низьким і над ним ще доведеться попрацювати. 

Поки що більш популярною на загальнодержавному рівні є представниця лівого, радикальнішого крила партії – конгресмен Олександрія Оказіо-Кортес. Протягом останніх місяців вона провела масштабне турне по низці штатів у супроводі  ультралівого незалежного політика Берні Сандерса. Вони позиціонують себе як лідерів опору адміністрації Трампа, однак дуже сумнівно, що тандем Сандерса та Оказіо-Кортес зможе привабити поміркованих виборців. 

В цілому, на користь демократів і надалі грають помилки Трампа. В американській історії багато прикладів, коли опозиція здобувала реванш через два роки після розгрому. Але перед цим партія повинна нарешті визначитися зі своїм позиціонуванням та лідерством. 

При написанні матеріалу використовувались дані соціологічних опитувань AP-NORC, YouGov, заяви американських політиків, публікації Time, New York Times, CNN, Politico.

Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.