Микола Томенко, відомий політик і громадський діяч, різко розкритикував ініціативу Міністерства освіти і науки про приєднання Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка до іншого вишу – Подільського державного університету. На його думку, це не просто адміністративне рішення, а цілеспрямована спроба стерти частину української історії.

«Щойно приїхав на історико-просвітницький захід у Кам’янець-Подільський – і дізнався про чергову аферу телепнів і грантожерів із Міністерства еміграції молоді з України», — написав Томенко.

Йдеться про підготовлений проєкт розпорядження Кабміну про «реорганізацію» університету. Але за фактом — це ліквідація закладу, який має глибоке історичне коріння.

Кам’янець — не просто університет, а символ

Політик нагадав, що університет був створений за часів Гетьмана Павла Скоропадського, коли 1 липня 1918 року ухвалили Закон про його заснування, а сам Скоропадський підписав його 17 серпня 1918-го. Першим ректором став Іван Огієнко — видатний науковець, релігійний діяч і державник.

«Цей заклад — символ історії УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ, з якою щодня бореться російська орда», — наголошує Томенко.

У 1919 році, коли Кам’янець став останнім осередком УНР, університет залишався інтелектуальним і науковим центром. Тут працювали міністерства, виходили газети, діяли дипломатичні установи. Сам Симон Петлюра залучав викладачів університету до зовнішньополітичної діяльності.

Реорганізація під соусом «оптимізації» — зневага до історії

Томенко називає ініціативу МОН цинічною:

«Для них освоєння грантових мільйонів доларів на придуманий проект про скорочення українських вишів до 100 важливіше, ніж історія держави».

За його словами, університет, який планують "приєднати", нині посідає перше місце в області за акредитацією освітніх програм та 89-те місце в загальноукраїнському рейтингу. Натомість Подільський держуніверситет — останнє місце в області і 166-те в країні.

За всім цим — приватизація і комерція?

Томенко підозрює, що за такими рішеннями стоїть бажання «узаконити приватизацію приміщень ліквідованих університетів» і підтримка приватних вишів, часто пов’язаних з тими, хто ухвалює ці рішення.

«Реакція влади — нуль. А реакція батьків і старшокласників очевидна — все більше молоді їде на навчання за кордон».

У підсумку Томенко емоційно цитує Симона Петлюру:

«Нам не страшні московські воші. Нам страшні українські гниди».

І додає: боротьба зараз — не тільки за території, а й за пам’ять і самоповагу. Бо знищення таких закладів — це удар у саме серце української державності.