Середньовічне укриття знайшли у Києві. Сховок, у якому містяни укривалися ще від монгольських набігів часів Київської Русі, за іронією долі знайшли ще у 2022 році, на початку війни сучасної. Давні печери із загадковими написами на стінах — сьогодні на фінальній стадії оформлення документів. Вчені цю знахідку вважають сенсаційною. Втім, нині печери самі у небезпеці.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Неллі Ковальської.

Разом зі столичним активістом Дмитром Перовим ТСН йде до загадкової печери. Її немає на мапі і про неї до жовтня 2022 року не знали історики. Дмитро про неї чув і для нього це не лише особлива, а й особиста історія.

«Колись це була садиба нашої родини, будинок був збудований 1898 року. Власне, моя сім’я тут прожила не так довго, до 1917 року, коли почалися події національно-визвольних змагань», — каже він.

Вже за радянщини родину Дмитра переселили на горище, а основні поверхи віддали робочому класу. Так і жили, аж поки не розпочалася підготовка до Олімпіади-80.

«У 1979 році було постановлення горисполкома Київського про ліквідацію „ветхого і устарівшого“ житла», — каже він.

Родину Діми відселили звідси у новобудову. Але одна сімейна легенда, яку йому розказувала замість казок на ніч бабуся не давала йому спокою.

«Була така легенда сімейна про те, що тут десь в дворі є печера. Хто її коли вирив і для чого, було не зрозуміло, але, наприклад, моя бабуся знала цю історію. Вона розповідала мамі і мені цю історію», — каже Дмитро.

Першу експедицію у пошуках печери з казок свого дитинства Дмитро організував восени 2022 року.

«Це печера-сховок і вхід до неї дуже вузький. Оператор разом з камерою туди не пролізе, тому далі ми вирушаємо з телефоном», — каже Дмитро.

Коли це місце почали вивчати археологи, з’ясувалося, таких печер тут три. І пов’язані між собою. Довжина печери, яку знайшов Дмитро, понад 80 метрів.

На стінах бачимо зображення, які могли лишити тут кияни часів Київської Руси.

Археологи і історики між собою називають їх Вознесенськими печерами і стверджують — пристосовані вони були для тривалого перебування людей.

«Це підземна кімната сховок. Тобто ми сюди лізли, ми бачили ніші сховки, там де, власне, зберігали майно від пограбування. А оце кімната сховок. Тут розташовувалися люди, які хотіли виникнути зустрічі з ворогом. Тут можна було пересидіти, наприклад, якщо йде якийсь наліт, якийсь ключівник Києва, йде пограбування Києва, тут можна було пересидіти», — йдеться у сюжеті ТСН.

Перебувати всередині довго доволі моторошно.

«Ми можемо це за аналогією, які відомі в інших країнах, сказати, що ми маємо справу з середньовічним, в даному випадку пізнішого 14-15 століття, сховищем печери, де місцеві жителі переховувались на час якоїсь військової загрози», — каже Тимур Бобровський, археолог.

Археолог Тимур Бобровський розвиває версію Дмитра — тут дійсно могло бути щось на кшталт персонального сховища, яке будували для себе мешканці будинків навколо. До монгольської навали кияни могли переховуватися у київській фортеці.

«Після XIII століття ця фортеця припиняє своє існування. І, власне, до середини XVII століття, коли вона була відновлена, ми маємо таку білу пляму. Тобто люди, які жили на цій території, вони постійно були під загрозою, особливо татарських набігів. Вони десь мали ховатися. Раніше ми не знали, де вони ховалися», — каже він.

Цю печеру історики називають науковою сенсацією адже вона дає уявлення про цілий пласт нашої історії. І таких може бути чимало, але відома тільки ця і відповідно, вона потребує особливого захисту. Як і територія навколо неї, коли 40 років звідси відселили людей, тут проводили археологічну експедицію і знайшли багато артефактів 12-13 століття.

«Тут мав бути музей. Але в якимось чином на межі 2019-2020 року тут з’являється право приватної власності. Класична туалетна схема київська», — йдеться у сюжеті ТСН.

Але досі за документами ось ця будівля офісна. Пані Тетяна Осінчук, що відповідає про збереження пам’яток в місті, пояснює ще минулого року Вознесенські печери занесли до переліку нововиявлених об’єктів. Але цього замало.

«Це буде пам’ятка місцевого значення, захист пам’ятки наступає з моменту, коли вона вже стає нововиявленою пам’яткою, Тому що користувач землі, на якій знаходиться пам’ятка, зобов’язаний підписати охоронний договір з Департаментом охорони культурної спадщини і опікуватися в даній ситуації даними печерами для їх збереження», — каже Тетяна Осінчук, керівник центру консервації предметів археології.

Дмитро, який відкрив цю печеру, досі не може повірити, що історія його родини стала надбанням усього міста. Він сподівається, що її вдасться зберегти, але досі у цьому не упевнений.