Два штучні острови у формі півмісяців глибоко врізаються в бірюзове море. Поруч із ними біліють вітрила непропорційно великих яхт. Зображення яхтової марини – найбільш фантастичний фрагмент плану забудови західного узбережжя Криму.

Інші елементи цієї райдужної картини: аквапарки, парки розваг, СПА, медичний комплекс, торгові центри, музейний меморіал, набережна завдовжки зо 12 кілометрів і навіть власний залізничний вокзал. А головне – 17 готелів від трьох до п'яти зірок на 5000 номерів, що будуть готові приймати гостей не тільки в туристичний сезон, а й протягом усього року.

Так виглядає план масштабної забудови між Євпаторією та Саками, яку окупаційна влада Криму прагне розпочати цього року. Курорт, що поки існує лише на папері та в гучних обіцянках "чиновників", має охопити 226 гектарів – приблизно 40 київських парків Шевченка. Його неофіційна назва – "Кримський Дубай". Перших туристів обіцяють прийняти за п'ять років. І розраховують, що щороку тут відпочиватиме мільйон гостей.

Від початку великої війни Крим перетворився не лише на плацдарм для нападу на материкову Україну, але й на прифронтову зону. Тут регулярно лунають вибухи та палають об'єкти, що стали цілями для українського війська. Час від часу через потенційні загрози закривають для руху транспорту Керченський міст, що з'єднує півострів із Росією. Авіасполучення зупинилось ще в лютому 2022-го. Підземні води, якими частково живиться Крим, засолюються дедалі більше. А постачання дніпровської води через Північно-Кримський канал неможливе в майбутньому навіть теоретично – через підрив росіянами Каховської ГЕС. 

Кримські санкції, які відлякують великий бізнес, діють вже понад десятиліття. І всі угоди щодо нерухомості, укладені після 2014 року, з точки зору українського законодавства – нікчемні. Їхній термін придатності обмежений: доки триває окупація.

Здавалося б, усі ці чинники мали б зменшити привабливість Криму в очах пересічних росіян та інвесторів. Але на практиці все навпаки. Активність на ринку кримських новобудов зростає, а ціни вперто тягнуться вгору. Окупаційна влада анонсує масштабні будівельні проєкти на кшталт "Кримського Дубаю". А також в різний спосіб намагається заманити на півострів ще більше росіян.

Те, що Росія проводить заміщення населення в Криму – не новина. Кремль впроваджував політику колонізації з перших місяців окупації півострова. Його проукраїнських жителів переслідували. Нерухомість кримчан без російського паспорту експропріювали. Звозили російських чиновників та військових. Російському бізнесу обіцяли фантастичні перспективи на новому місці. А фахівцям, наприклад, лікарям та вчителям – значну фінансову підтримку. 

Однак за останні півтора року політика заміщення набула нових барв – тепер її характеризують сплеск будівництва житла та масовий розподіл кримської землі.

[BANNER5]

Кримська "бавовна" і нерухомість

Упродовж минулого року українські війська здійснили щонайменше 78 ударів по об'єктах в окупованому Криму. Застосовували Storm Shadow і ATACMS, комбінували використання ракет і БПЛА, атакували морськими дронами. Влучали по військових аеродромах та складах боєприпасів, нафтобазах і вузлах зв'язку, морських судах і зенітних комплексах.

Попри війну, торік у кримських новобудовах продали майже вдвічі більше квартир, ніж у 2023-му. Ціни на первинному ринку злетіли на 20–22%. Середня вартість квадратного метра зросла зі 180 тисяч рублів навесні 2024-го ($1900) до 214 тисяч рублів наприкінці року ($2100). У курортних зонах ціна за метр сягала й 230 тисяч рублів ($2260). А преміальне житло з початку повномасштабного вторгнення подорожчало більше ніж удвічі.

Загалом минулого року в Криму ввели в експлуатацію рекордні 1,2 мільйона квадратних метрів житла.

Відкриті дані свідчать: частка інвестиційних угод (тобто коли гроші вкладають у житло ще на стадії проєктування чи будівництва) зросла майже наполовину, якщо порівнювати з 2020 роком. Нерухомість дедалі частіше сприймається російськими покупцями не як місце для особистого проживання чи відпочинку, а як актив, ціна на котрий зростатиме в умовах окупації. Кримські ріелтори оцінюють загальний обсяг угод за останні три роки в 15 мільярдів рублів (орієнтовно 7,79 мільярда гривень за курсом на середину травня 2025 року).

Голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник пояснює цей дисонанс між війною та зростанням цін тим, що українські військові б'ють винятково по об'єктах, які вважають легітимними воєнними цілями. Тому до місцевих жителів, які не мешкають поруч із аеродромами або військовими базами, не доходить відлуння цих вибухів.

Фрагмент проєкту "Кримського Дубая"

Фото з кримських медіа

Значну частину попиту на кримське житло формують російські військові та їхні родини.

– До 2022-го року існувало чимало цивільних програм на кшталт "земського вчителя" або "земського доктора" – таким чином Росія намагалася якомога більше цивільних перевезти, щоб змінювати склад населення, – каже Скрипник. – Після 2022-го, особливо останні півтора – два роки, посилюється присутність військового контингенту.

В Криму існують цілі житлові комплекси, зведені винятково для військових, підтверджує постійна представниця президента України в Криму Ольга Куришко. Окрім того, частина родин, що живуть у Росії, вкладають отримані за участь у війні виплати саме в кримську нерухомість.

Втім, військові – не єдина категорія колонізаторів. Росія й далі активно заманює до Криму громадян із депресивних регіонів РФ.

– Є декілька пільгових програм, які передбачають пільгові умови купівлі житла, умови по кредитуванню, де частина кредиту компенсується за рахунок Російської Федерації, підвищена заробітна платня, – перераховує Куришко. – Тому багато росіян із депресивних регіонів купують нерухомість з розумінням того, що в них є певні гарантії. Вони можуть забезпечити собі житло на території Криму, де краща екологія та клімат тепліший.

[BANNER1]

Кримська земля для російських солдатів 

Ще одна категорія нових кримчан – російські добровольці, які беруть участь у війні проти України.

У грудні 2022 року кримська окупаційна влада започаткувала програму підтримки "учасників СВО". Її публічним промоутером став так званий глава Криму Сергій Аксьонов. Прописані у Криму учасники російського вторгнення (або члени їхніх родин, якщо контрактник загинув) отримали право на виділення шести соток землі. Йшлося здебільшого про прибережні райони: Сакський, Чорноморський, Ленінський та Сімферопольський. 

У вересні 2024 року характер програми докорінно змінився. Право на землю з'явилося не лише в місцевих контрактників, а й в усіх росіян, які уклали договір із міноборони в окупованому Криму. А у жовтні до цього переліку додали й осіб, які мають "правовідносини з організацією, що здійснює захист інтересів ветеранів локальних війн та військових конфліктів" – тобто "вагнерівців".

Станом на кінець 2024 року ветерани так званої СВО подали понад 10 тисяч заяв на отримання землі. Цільове призначення ділянок дозволяє будувати на них житло. В майбутньому ці люди зможуть влитися в місцеві громади та впливати на їхні рішення.

Читайте також: "Крим перетворюється на військовий шпиталь". Як велика війна змінила окупований півострів 

Де ж окупаційна влада знайде землю для всіх охочих? Відповідь на це – найяскравіша ілюстрація політики заміщення.

Ще в 2021 році набув чинності путінський указ про заборону іноземцям володіти землею майже в усіх районах Криму. Під дію документа підпали понад 11 тисяч ділянок осіб які не мали російського паспорту, – здебільшого українці.

– І певний час було напрацювання механізмів, як це реалізовувати. А зараз окупаційні органи почали звертатися до судів стосовно того, що власник ділянки не позбувся у певний строк свого майна. І суди почали відчужувати ці землі, – розповідає Ольга Куришко. 

Ще одна категорія постраждалих, розповідає вона, це кримчани, які за українських часів отримали землю, від котрої Міноборони України відмовилось на користь громади. Тепер ці ділянки в них забирають, мовляв, українське МО не мало права їх віддавати.

– Відбирання якраз здійснюється для того, щоб виконати зобов'язання, які Російська Федерація взяла перед учасниками своїх збройних формувань, – стверджує Куришко.

[BANNER2]

Нова мішень ФСБ

Напередодні повномасштабного вторгнення українські експерти, що вивчають динаміку населення в Криму, оцінювали кількість приїжджих після окупації росіян у межах від 700 тисяч до одного мільйона. Вражаючі цифри для півострова, який до 2014 року налічував майже 2,35 мільйона жителів.

Водночас кількість кримчан, що переїхали на материкову Україну, оцінювали в 50–70 тисяч осіб. Насправді ж їх могло бути і більше, оскільки не всі переміщені особи реєстрували свій статус.

З великою війною ця динаміка посилилась. Крим продовжує приймати російських військових і втрачати місцевих мешканців – значною мірою тих, хто ще в 2022 році втік від ризику поповнити лави російської армії.

Своєю чергою російська репресивна машина, що діє на півострові з перших днів окупації, з великою війною перейшла на новий рівень полювання на інакодумців. Збільшуючи тим самим кількість тих, хто прагне залишити Крим.

– Переслідування стало набагато потужнішим, – каже Ольга Скрипник. – Останні півтора року відпрацьована вже практика звинувачень у державній зраді. Це дуже зручна стаття, і Росія її активно використовує. 

По-перше, це закриті справи, які одразу підпадають під гриф державної таємниці. І по-друге, настільки нечітко визначена фабула цієї статті, що під неї може підпасти що завгодно: від донату в 100 гривень на ЗСУ до прослуховування українських пісень або поїздки на підконтрольну Україні територію. 

Читайте також: Я дівчина, мене не чіпатимуть. Як Росія викрадає, катує, приховує від світу та судить цивільних українців

Повномасштабна війна розширила фокус російської каральної машини. До 2022 року увага силовиків, що переслідували кримчан за політичними статтями, була прикута до чоловіків. Тепер ФСБ узялося й за жінок.

– По деяких справах жінок у 2024 році ФСБ взагалі почала відпрацьовувати активісток (і активістів, звісно, також), які брали участь в акціях протесту ще в 2014-му, – розповідає Скрипник. – Викликають на допити або навіть заводять кримінальні справи. Події відбулися 11 років тому, але це для них категорія умовного підпілля, якого так боїться Росія.

[BANNER3]

***

– Суттєва різниця між сучасною російською колонізацією і тим, що відбувалося раніше, це відсутність українського елементу. Адже як у Російській імперії, так і в Радянському Союзі Україна через географічну близькість завжди була одним із дуже важливих джерел переселення до Криму. Українці, хоч і в меншості порівняно з росіянами, все одно потрапляли на півострів, – каже історик та публіцист Сергій Громенко. – А зараз російська влада встановила абсолютно непроникний бар'єр на Перекопі. І українці просто не можуть вільно переселятись до Криму. Отже, русифікація півострова посилилася.

Історія російського панування в Криму – від першої анексії 1783 року – це хроніка колоніалізму, заснованого на витісненні корінного населення. І щоразу ці спроби виявлялися жахливо ефективними. 


Перша масштабна хвиля вимушеної еміграції корінного населення Криму – кримських татар – відбулася невдовзі після того, як Росія заволоділа півостровом. Громенко змальовує атмосферу, яка стала причиною цього: 


– Ніхто не був упевнений у тому, що його не вб'ють, що його не виженуть зі своєї землі силою, що не почнеться примусове навернення до християнства. У кримських татар наприкінці XVIII століття перед очима був досвід інших мусульманських регіонів, які захопила Російська імперія, передусім у Поволжі. І вони розуміли, що нічого доброго на них уже не чекає. 


Друга масштабна хвиля припала на середину ХІХ століття. Громенко пояснює її механізм. Здебільшого жителі Криму володіли своєю землею на підставі усного права: тобто вона передавалася з покоління в покоління, але жодних документів на неї не було. Росіяни десятиліттями привласнювали ці землі, а потім змушували справжніх володарів сплачувати оренду за право там працювати. Після Кримської війни орендна плата стала просто непомірною.

Апогеєм колоніальної політики стала масова депортація корінного населення в 1944 році.

Із моменту окупації Криму в 2014-му Росія відмовляється навіть обговорювати інші варіанти майбутнього півострова – окрім як у складі РФ. Звісно, що на останніх перемовинах у Стамбулі кремлівська делегація знов вимагала визнання Криму російським.

Росія щодня працює над тим, щоб одного дня на колонізованій землі кількість приїжджих громадян перевищила кількість кримчан з українськими паспортами. Її мета – сформувати таку демографічну структуру, за якої Крим стане російським не лише внаслідок окупації, а й через зміну етнічного та громадянського обличчя півострова.

Рустем Халілов, Юсуф Куркчі