Трамп, відмовившись від своєї публічної вимоги перемир'я на користь поєднання цинічного продовження російського наступу в Україні з порожніми переговорами України з путінською Росією, сильно підставив Україну під удар. Таким чином, Трамп залишив Україну сам на сам із Росією, таємно сподіваючись, що за час, що залишився до нового 2026 року.

Путін розгромить українську армію або змусить офіс Зеленського і змучене війною цивільне населення України здатися на милість переможцю, щоб не терпіти далі такі страшні страждання.

А якщо у Путіна вийде успішний наступ углиб України, то він зможе спробувати, без серйозної реакції Трампа, провести нову мікроспецоперацію – СВО у зоні країн Скандинавії, Балтики або фінському «фронті», для того, щоб з'єднати Білорусію з Калінінградом.

Гостра проблема Путіна у тому, що Росія швидко втрачає Балтійське море. І поки він намагається пробитися до Європи через Україну, він може остаточно втратити єдиний вигідний морський шлях для своїх підпільних нафтотанкерів через Балтійське море, яке швидко стає внутрішнім морем НАТО.

Путіну доведеться вирішити для себе, що для нього важливіше – за літо 2025 року захопити ще 100 км української землі, втративши 200 тис. осіб, чи провести швидку спецоперацію проти країн Балтики або Фінляндії, серйозно підірвавши потенціал і єдність НАТО.

Тому реально Трамп «дав» Путіну пів року для примусу України до капітуляції і відкрив можливість Кремлю здійснити військову провокацію проти країн НАТО в Балтиці. Якщо цього не вийде, то США, через волю Конгресу, знову почнуть допомагати Україні. І тоді можна сподіватися, що ситуація зміниться докорінно на користь України.

Але ці пів року 2025 року будуть для України, ЗСУ, населення і влади Зеленського найнебезпечнішими за всю війну з російським агресором. Якщо ми витримаємо, то США почнуть нам допомагати. Якщо ми зазнаємо поразки, то Трамп, як завжди, приєднається до переможця. Це не стратегія США, але це стиль президента Трампа.