Про переговори. Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників.

Україна хоче, насамперед, зупинки гарячої фази війни та гарантій безпеки, щоб мати можливості для відновлення, посилення зсередини, а також розуміти перспективу довгострокової архітектури безпеки з урахуванням постійного ризику з боку РФ. При цьому нам важливо показати, що не Україна, а саме Росія не хоче результату, тому ми беремо участь у переговорах навіть із завчасно відомою відсутністю результату щодо перемирʼя, як це було у Стамбулі.

Росія використовує переговори щодо перемир'я для нав'язування капітулянтських вимог. Ну, тобто відмовитися від переговорів вона не може, але й не хоче відмовлятися від навʼязування так званих «першопричин». Тому затягування продовжуватиметься. Під обговоренням умов перемир'я РФ намагається замаскувати свої традиційні шантажистські вимоги. Питання буферної зони уже подається РФ як те, що Україна має вивести війська з наших же територій, що є маячнею і що ми одразу відкинули. Також для РФ важливо утримувати

Трампа не просто від санкцій, а й від жорстких формулювань у резолюціях/комюніке (G7 у тому числі) щодо Росії, щоб у такий спосіб намагатися стримувати і Європу. США хочуть якщо вже не швидкого, то хоча б якогось результату, який можна подавати як рух до миру. Тому сам факт зустрічі російської і українських делегацій (розуміючи при цьому, що РФ надіслав свідомо низький рівень представництва), уже подавався як крок у бік миру. Але це не позбавляє США необхідності визначеності щодо:

1. Продажу зброї Україні за участі Європи.
2. Більш чітких підходів/механізмів впливу/тиску на позицію РФ.

Європа розуміє довгострокові ризики для себе, а відповідно – і необхідність довгострокового бачення та системних рішень, коли Україна є частиною безпеки регіону загалом. Саме тому в Європі так побоюються будь-яких капітулянтських для України варіантів. Тому що це буде підготовка до можливої ​​нової фази війни. Підходи США та Європи зараз відрізняються. Але можливо ситуація змінюватиметься. У цьому сенсі саміт НАТО у кінці червня буде показовим з точки зору єдності Альянсу і того, чи зближуватимуться США та Європа у баченні безпекових викликів та реагування на них.

Тому переговори триватимуть. Гуманітарні питання, обговорення лінії розмежування. Але паралельно будуть йти і інші процеси. І Україна, і Росія посилюватимуть свої оборонні складові.