Різкий, відчутний сморід у повітрі та маслянисті сірі плями, що розтеклися по поверхні притоки річки Дніпро, одразу сигналізують про небезпеку. Небезпеку, що спричинена бездіяльністю. Насамперед, бездіяльністю тих служб та державних установ, які відповідають за захист навколишнього середовища, а особливо — головної водної артерії України. Адже таке зухвале порушення природоохоронного законодавства трапляється далеко не вперше.

Один з колекторів в районі Русанівських садів, стоки з якого потрапляють у Дніпро, м. Київ

З 2019 року тема систематичного забруднення Дніпра топзабруднювачами стала резонансною. У відповідних публікаціях та медіа-розслідуваннях було встановлено, що якість води в більшості водойм Києва, м’яко кажучи, незадовільна або ж погана. Щороку в українські водойми скидається понад 2 млрд куб. м різних стоків, з яких 1/3 — це неочищені скиди. Російська війна лише збільшила масштаби екологічних наслідків, пов’язаних із забрудненням водойм, зокрема у розрізі впливу на річку Дніпро та її притоки.

Безкарність, що отруює: наслідки для річки Дніпро

Для того, щоб бодай щось зробити для вирішення багаторічної проблеми, необхідно розпочати з локальних дій та конкретних кроків. Наймасштабніші скиди нечистот у Дніпро виявлялися неодноразово в прибережній смузі на Лівому березі в районі Русанівських садів, де розміщені колектори ПрАТ АК "Київводоканал", через які здійснюються регулярні скиди в поверхневі води Деснянською водопровідною станцією. Розібратися в інженерних особливостях забору, очистки та подачі води у крани для споживачів не так легко. Тому для ПрАТ АК "Київводоканал" досить звичним є зловживати ситуацією, маніпулюючи даними та інформацією, яка є лише в їхньому розпорядженні.

Натомість у відповідях на офіційні звернення Міністерство охорони навколишнього природного середовища України неодноразово зазначалося, що одним з найбільших забруднювачів довкілля за кількістю скидів забруднених стічних вод є саме ПрАТ АК "Київводоканал". Це не дивно, адже технології та інженерні рішення, які застосовувалися ще в 1960-х роках, не зазнали суттєвих змін. Яскравим прикладом є сумно відома Бортницька станція аерації, діяльність якої десятиліттями отруює сотні тисяч мешканців найбільших районів столиці — Позняків та Осокорків.

Наслідки екологічної катастрофи. Пляж "Веселка, КП "Плесо", Київ

Перевірки і маніпуляції: хто відповідає за катастрофу?

Представники підприємства кожного разу намагаються спростувати звинувачення та запевняють, що основні об'єкти, які здійснюють скиди в поверхневі води — Бортницька станція аерації та Деснянська водопровідна станція – працюють без порушень норм екологічної безпеки. За їхніми словами, Деснянська водопровідна станція скидає в Русанівську протоку так звані "промивні води" — воду, що залишається після промивки фільтрів і містить лише речовини природного походження, вилучені з річкової води у процесі перетворення її на питну.

"Так звані "промивні води", які витікають у Дніпро з колекторів ПрАТ "Київводоканал"

Проте результати позапланової перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією столичного округу ще в лютому 2020 року, підтвердили інше. Були виявлені численні порушення підприємством вимог природоохоронного законодавства, що призвело до збитків державі на загальну суму 16 млн 314 тис. 11 грн, зокрема: 8 млн 935 тис. 337 грн — за наднормативний скид забруднюючих речовин із зворотними водами Бортницької станції аерації у річку Дніпро; 2 млн 4 тис. 212 грн — за наднормативний скид забруднюючих речовин із зворотними водами Деснянської водопровідної станції у Русанівську протоку; 5 млн 92 тис. 122 грн — за самовільне використання підземної води без спеціального дозволу на користування надрами.

Таку перевірку вдалося провести вперше за багато років, і цьому передували акції громадських активістів ініціативи #Харе_труїти_р.Дніпро, активне включення медіа та підписання петиції до президента з проханням втрутитися в ситуацію.

Смердюча піна розтеклася за напрямком течії у бік Русанівки та Осокорків, Київ

Що ми не знаємо про водоканали: монополії та забруднення

Аналогічна ситуація спостерігається й з іншими водоканалами різних регіонів України, де відсутній належний екологічний нагляд і застосовуються застарілі технології очищення води. Крім того, водоканали володіють унікальною монополією на видачу дозволів на приймання стічних вод у системи каналізації міст та моніторинг дотримання відповідних вимог.

Щоб пояснити це простіше, візьмемо до прикладу таке підприємство, як Хладокомбінат, що знаходиться неподалік від епіцентру скидів та має морозильні камери для зберігання риби та м'яса. Для того, щоб утримувати продукцію в належному стані, використовуються процеси заморозки, розморожування і промивки. Весь залишок після цих процесів потрібно кудись подіти. Єдиний легальний варіант — це каналізація, якою опікується ПрАТ АК "Київводоканал".

Підприємство повинно отримати відповідний дозвіл на ці скиди, а також сплатити необхідний тариф. Існують серйозні вимоги щодо правил прийому стічних вод, принаймні офіційно, такі як встановлення уловлювачів жиру перед скиданням у міську каналізацію, проведення профілактичної прочистки, введення в дію очисних споруд або систем зворотного водопостачання тощо. Однак реалії такі, що відслідкувати, які скиди, в яких обсягах та хімічних сполуках, і куди саме вони скидаються, досить важко. А ще існує опція "закрити очі", навіть знаючи, яку екологічну загрозу несуть ті чи інші стічні води.

"Так звані "промивні води", які витікають у Дніпро з колекторів ПрАТ "Київводоканал"

Рішення для екологічної катастрофи: що потрібно змінити?

Щоб змінити ситуацію з екологічним наглядом, захистом річки Дніпро і покращити матеріально-технічний та управлінський стан водоканалів, необхідно зосередитися на наступному:

1. Посилення покарання за порушення екологічних норм : Важливо підвищити штрафи для підприємств, що порушують правила скиду стічних вод. Штрафи мають бути значними і справедливими, щоб вони стали реальним стимулом для підприємств модернізувати свої системи очищення води та уникати забруднення навколишнього середовища. Це також має включати покарання за незаконні врізки в каналізаційні системи, які призводять до несанкціонованих скидів.
2. Звільнення та призначення компетентних керівників : Топпосадовці, що не здатні ефективно контролювати екологічний нагляд, повинні бути звільнені. Призначення на ці посади повинні здійснюватися на основі професіоналізму та досвіду в галузі охорони навколишнього середовища, а не за лояльністю. Це дозволить забезпечити якісне управління та реальні зміни у сфері екології.
3. Зміна законодавства : Потрібно прийняти нові, більш жорсткі закони, що зобов'язують підприємства здійснювати модернізацію своїх очисних споруд. Це має включати вимоги щодо встановлення сучасних технологій очищення стічних вод, регулярного моніторингу та прозорості процесів. Законодавство повинно чітко прописувати відповідальність за порушення та забезпечувати механізми контролю.
4. Прозорість дій служб екологічного нагляду : Необхідно забезпечити прозорість дій екологічних інспекцій і служб, що займаються контролем за скидами стічних вод. Інформація про перевірки, виявлені порушення та прийняті рішення повинна бути доступною для громадськості. Це дозволить посилити громадський контроль і змусить органи нагляду працювати ефективніше.
5. Зобов'язання в рамках вступу в ЄС : Україна повинна привести своє екологічне законодавство та систему нагляду у відповідність з європейськими стандартами. Це включає в себе імплементацію директив ЄС щодо очищення води, управління водними ресурсами та контролю за забрудненням. ЄС вже надає Україні підтримку в модернізації водоканалів і впровадженні кращих екологічних практик, і цей процес має бути продовжений.
6. Підвищення рівня освіти і обізнаності : Важливо підвищити обізнаність серед підприємств, місцевих органів влади та громадян щодо важливості дотримання екологічних стандартів. Організація тренінгів і програм для підприємств та громадян з питань екологічної відповідальності та правильної експлуатації очисних споруд допоможе покращити ситуацію.
7. Увага ЗМІ : Медіа відіграють важливу роль у висвітленні екологічних проблем і впливі на громадську думку. Публікації, розслідування та репортажі про порушення екологічних стандартів та несанкціоновані скиди можуть мобілізувати громадськість і підштовхнути владу до більш рішучих дій. Активне медіа-висвітлення допомагає привернути увагу до проблем, змушує підприємства та органи влади відповідати за свої дії і сприяє підвищенню прозорості та підзвітності в екологічному нагляді.

Богдан Ференс , еко-волонтер, координатор ініціативи #ХареТруїтиРічкуДніпро, СД Платформи, членської організації Water Keeper Alliance