"Українська правда" публікує есе переможців проєкту European Union in Ukraine до Дня Європи на тему "Моє бачення європейської України"

Я народилася в мирній Україні. Але наразі живу у країні, яка щодня  бореться за своє життя, за свою гідність і за своє право на свободу. Для мене  Європейський Союз – це не просто союз держав. Це спільнота, яка живе для  людей. Вона цінує життя, захищає дітей і підтримує тих, хто цього потребує.  Саме такою я мрію бачити Україну – не в крові та попелі, не зі зруйнованою  землею, а з квітучими садами, усміхненими учнями та вчителями, які не  ховаються від сирен. 

Я здобувачка вищої освіти 4 курсу педагогічного факультету. Майбутній  вчитель початкової освіти та інклюзивної освіти в початковій школі. І знаєте, це  не просто професія. Це можливість виховати покоління, яке більше не знатиме,  що таке війна. Покоління, для якого "Європа" буде не мрією – це буде дім. Дім,  де кожен може бути собою. Де ти не боїшся думати, говорити і жити. 

Моє бачення європейської України – це країна, де ніхто не залишається  осторонь. Де інклюзія – це не просто слово зі звіту або новинах, а щоденна  практика. Саме тому я працюю волонтером у студії логопедії та психологічної  підтримки "Розмовляйко". Там ми разом з колегами робимо так, щоб діти з  особливими освітніми потребами не відчували себе інакшими. Ми не будуємо  Європу колись – ми її створюємо вже зараз, своїми руками. 

Робота з дітьми з особливими освітніми потребами навчила мене не тільки  терпінню, але й відповідальності. Я зрозуміла, що справжня інклюзія – це не  тільки про доступ до освіти, це атмосфера прийняття. Європейська Україні для  мене – країна, де кожен, незалежно від діагнозу, мови, релігії, відчуває, що вона  не зайва. Саме в таких простих, на перший погляд, речах проявляється велика  трансформація суспільства. 

Я брала участь у багатьох проєтах: від EU Study Days до Школи  демократичних ініціатив. Але найбільше впливає на моє формування – спілкування з людьми. З дітьми, які малюють сонечко, навіть коли перебувають у  бомбосховищі через повітряну тривогу. З батьками, які не втрачають віру. З  друзями, які займаються волонтерством. Ми всі – частина великого серця  України. І я хочу, щоб це серце билося в унісон із Європою. 

Кожна ініціатива, у якій я брала участь, – маленький крок до мого  розуміння демократії, свободи та громадянської відповідальності. Я навчилася  не мовчати, коли бачу несправедливіть, та завжди питаю себе: "Що можу  зробити саме я?". Бо створення европейської України – не тільки справа  політики, але й щоденна позиція кожного громадянина.  

Читайте також есе переможців проєктів European Union in Ukraine: 

• "Україна – це Європа". Обравши свободу, українці довели, що вони мають бути в Європейському Союзі"
• "Ми і є Європа": європейська Україна – це про готовність змінюватися

Я мрію про країну, де люди не шукатимуть безпечного місця - бо вся країна  буде безпечною. Де люди рахуватимуть не секунди між вибухами, а дні до  фестивалів, вистав та подорожей. Де українська мова буде не мовою супротиву, а мовою миру. Я не хочу, щоб моя країна виживала. Я хочу, щоб вона жила. 

Я вірю, що Україна стане частиною Європейського Союзу. Не тому, що ми  про це просимо, а тому, що ми на цього варті. Ми довели це своєю кров'ю, своїм  спротивом та своєю любов'ю до життя. І я, як членкиня нашого суспільства, як  громадянка Незалежної України, як дівчина з невеликого міста з Півдня  Одещини, що мріє, хочу бути частиною цієї історії. Я хочу вчити, будувати і  підтримувати. Я хочу, щоб одного дня мої учні могли сказати: "Ми народилися  в Україні, яка вже була в Європі. Дякую, що ви зробили це можливим для нас". 

Я мрію про свій клас у майбутньому. У якому багато світла, книжок усіма  європейськими мовами і великий глобус, на якому діти з гордістю шукають свою  країну – Україну, повноправного члена європейської родини. На стінах – малюнки, а не плани евакуації. На перервах лунає сміх, а не сирени. Кожен зможе бути собою і знати, що його голос важливий. Тому що це Європа – не просто  географія, а стан душі. 

Тому що наша боротьба – це не просто боротьба зі злом. Це боротьба за  мрію. І я знаю: ця мрія має крила.

Софія Деревянко