9 травня, поки весь цивілізований світ згадував жахіття Другої світової війни з гіркотою і надією на мир, Росія традиційно влаштувала свій щорічний парад самозамилування і пропаганди .

І цього разу до аплодуючого натовпу долучився не хто інший, як колишній радянський футболіст, який все своє ігрове життя провів у Києві, — Анатолій Бишовець.

"Дивився парад не один, поруч були онуки, правнук. Наймолодшому сподобалося, особливо те, що стосувалося військової техніки. Для нього це було велике враження. Те, що на трибуні була велика кількість гостей з багатьох країн – це дуже показовий момент у важливий час. Побачене сьогодні переконує в тому, що перемога буде за нами", – заявив Бишовець.

І це каже людина, яка народилася в Києві, грала все життя за київське "Динамо", у 1999 році бут тренером донецького "Шахтаря", носила герб України на серці задовго до того, як він став мішенню для російських ракет. Сьогодні він сидить у Москві, дивиться на танки, які вбивають українських дітей, і називає це "великим святом".

А тепер трохи реальності для тих, хто все ще романтизує "ветеранів спорту":

• Російська Федерація — країна-терорист, офіційно визнана такою Європарламентом.
• З моменту повномасштабного вторгнення в Україну загинуло понад 10 000 мирних українців, серед них — сотні дітей.
• Щодня під парадною "«величчю" кремля — нові атаки на цивільну інфраструктуру, лікарні, школи, будинки.
• У Херсоні, Харкові, Дніпрі — замість парадів лунають сирени, а замість "великого враження" — травми, сльози й смерть.

І в цей час Бишовець, який міг би хоча б промовчати, відверто грає на боці агресора, плекаючи мілітаризм в очах свого правнука. Дитина, яка радіє військовій техніці, що зараз нищить міста, в яких він сам колись грав. Що це, як не глибока моральна деградація?

У той час, як мільйони українців захищають свою землю або змушені покинути домівки, для екс-«динамівця» головне — щоб "на трибуні було багато гостей".

Це не просто сором. Це зрада. Зрада Києва, зрада спорту, зрада людяності.