Підвищена температура - природна реакція організму на захворювання, а не ворог. Якщо збивати її одразу, можна ускладнити перебіг хвороби та затягнути одужання.

Докладніше про те, як правильно збивати температуру, можна дізнатись, - в матеріалі РБК-Україна.

Лихоманка, або інакше - підвищення температури тіла вище 38 С, оточена безліччю міфів. Саме ці міфи заважають адекватно реагувати на підвищення температури тіла під час вірусних або бактеріальних захворювань та призводять до зайвих і навіть шкідливих дій.

Тож аби розуміти, як діяти при лихоманці, перш за все необхідно подолати певні упередження щодо неї. 

Міфи про лихоманку

Міф №1: "при підйомі температури до певних цифр в організмі починається “згортання білків” і, відповідно, порушуються різноманітні біохімічні процеси".

Сімейний лікар, лікар-фтизіопульмонолог, експерт Національного порталу з імунізації, позаштатний експерт НСЗУ з питань туберкульозу Оксана Молода заявила, що насправді це зовсім не так. За її словами, підйом температури - це індивідуальна реакція організму, яка зазвичай є безпечною. 

Міф №2: "якщо у дитини або дорослого холодні кінцівки під час лихоманки, то обов’язково потрібно розширювати судини для того, щоб кров почала циркулювати у кінцівках знову". 

Молода підкреслює, що насправді це не більше ніж міф.

"Патофізіологічно це просто розподіл кровообігу, коли під час підвищеної температури в першу чергу кровообіг централізується у таких великих потужних органах як серце, печінка, легені, мозок для нормального їх функціонування", - зауважила лікар.

Відповідно, судини шкіри кінцівок спазмуються, і це призводить до їхнього локального охолодження. Це не означає, що якщо у людини довгий час тримається підвищена температура, ми спостерігатимемо якісь ускладнення. Все одно кровообіг у кінцівках зберігається за рахунок глибоких судин, і нічого страшного не відбувається.

Тому використовувати препарати, які розширюють судини, для того, щоб повернути кровообіг у кінцівки абсолютно не варто. 

Міф №3: "показником норми температури є виключно 36,6".

Насправді у нас немає і не може бути точкових нормальних показників. Нормальні показники завжди коливаються в діапазоні від - до. Це стосується серцебиття, частоти дихальних рухів, і взагалі абсолютно будь-яких показників - і лабораторних, і клінічних.

Температура не є виключенням з цього правила. Норма температури тіла у дітей до року - 35,5-37,5 С, у дітей старше року та дорослих до 65 років - 35,8 - 37,2 С, у дорослих старшого віку - 35,5-36,2 С, тому що сповільнюється обмін речовин і, відповідно, температура стає нижчою. 

Міф №4: "при вірусній інфекції температура не підіймається вище певних цифр".

Наприклад, багато хто вважає, що якщо температура вища за 38,5 С, то це обов’язково є ознакою бактеріальної інфекції.

"Це не є правдою, адже дуже багато вірусів також призводять до лихоманки", - заявила Молода.

Наприклад, вірус грипу дає підвищення температури тіла до високих цифр: до 39, 40 та навіть 41 градуса С. Тож підвищення температури до певних цифр не є маркером “бактеріальності” або “вірусності” тієї чи іншої інфекції.

Це просто індивідуальна реакція організму, і навіть в однієї й тієї ж людини одна й та сама інфекція у різні періоди часу може викликати різну температурну реакцію, що є абсолютною нормою. 

Міф №5: "якщо температура тримається 3-4 дні, то потрібен прийом антибактеріального препарату". 

Це дуже шкідливий міф , який штовхає пацієнтів на прийом непотрібних їм ліків і в цілому сприяє підвищенню резистентності до антибактеріальних препаратів (простіше кажучи, все більше бактеріальних інфекцій будуть погано піддаватися лікуванню антибіотиками через зловживання ними).

Тож важливо розуміти: тривалість температури та її цифри абсолютно не вказують на те, вірусна це чи бактеріальна інфекція. Деякі віруси дають хвилеподібний підйом температури: наприклад, в перші дні хвороби температура підіймається, потім настає період умовного благополуччя, а потім підвищення температури повертається.

Так поводився, наприклад, класичний COVID-19 (штами до Омікрона). Також є віруси, що супроводжуються не лише респіраторними, але й кишковими розладами: вони можуть також викликати підвищення температури в перший день захворювання, потім настає “світлий проміжок” в кілька днів, а потім знову може підійматися температура.

Це лякає пацієнтів та викликає певну настороженість стосовно приєднання бактеріальної інфекції.

Насправді якщо в пацієнта температура тримається понад 3 доби на високих цифрах, то незалежно від його самопочуття бажано показатися лікарю.

Лікар згідно з результатами фізикального огляду може запідозрити певну бактеріальну інфекцію - наприклад, стрептококову ангіну, пневмонію, гнійний отит - яка може потребувати призначення антибактеріальних препаратів, або за підозри на якесь інше захворювання скерувати пацієнта на додаткові лабораторні чи інструментальні обстеження.

Але рушійною силою скерування на обстеження буде абсолютно не температура, а те, що лікар побачить при огляді. Сама по собі температура може триматися на достатньо високих цифрах і 5, і 7 днів, і це може бути абсолютно нормальною ознакою вірусної інфекції, яка не потребує призначення антибактеріальних препаратів. 

Як поводитись, якщо лихоманка застала вдома

В першу чергу орієнтуємось не на цифри на термометрі, а на загальний стан пацієнта. 

Одним з маркерів поганого самопочуття є виражений інтоксикаційний синдром - тобто коли дитина або дорослий відмовляється від пиття. Саме від пиття, а не від їжі, адже їжа не є основним необхідним компонентом під час хвороби, коли наш організм відволікається на імунну відповідь і не витрачає свою енергію на перетравлення їжі.

Тому орієнтуємося якраз на відмову від пиття, тому що втрата рідини є критично важливою (і водночас коли ми не маємо достатнього наводнення пацієнта, то температура не може впасти).

Тому якщо в людини виражений інтоксикаційний синдром, якщо вона дуже млява, якщо ми спостерігаємо втрату або потьмарення свідомості, то це є червоними прапорцями для того, щоб попри цифри температури, обов’язково звернутися до лікаря негайно . 

Також негайного звернення за медичною допомогою потребує:

•  лихоманка в дітей до 3 місяців незалежно від їхнього стану;
• лихоманка в дітей, що супроводжується судомами (якщо такий епізод стався вперше);
• лихоманка в дітей та дорослих, що супроводжується висипкою (особливо небезпечною є висипка, що нагадує синці або зірочки),
• лихоманка в дітей та дорослих, що супроводжується сильним головним болем чи болем в животі, неможливістю зігнути шию, проблемами з диханням чи іншими симптомами серйозних захворювань.

Якщо ж температура піднялася до будь-яких цифр, але при цьому загальний стан пацієнта умовно задовільний, то можна спокійно лікуватися вдома. 

Як лікувати лихоманку вдома

За умови виникнення лихоманки в першу чергу не панікуємо. Дивимося на самопочуття пацієнта. Якщо лихоманка йому не заважає, що зазвичай буває при підйомі температури до 38,5, то ми можемо температуру не знижувати або ж використати виключно фізичні методи охолодження.

Тобто розстібнути одяг та переконатися, що температура оточуючого середовища не вища за 20 градусів. Пам’ятаємо закони фізики: якщо температура навколишнього середовища занадто висока, то тіло просто не зможе віддати температуру в оточуюче середовище, яке в даному випадку має бути прохолоднішим.

Тому не залазимо під ковдри, не намагаємось одягнутися якомога тепліше, а навпаки роздягаємось, відкриваємо вікна, провітрюємо, тобто нормалізуємо фізичні барометричні показники.

Також, якщо це дитина, можна посадити її до ванни в теплу воду з поступовим її охолодженням (дорослому також можна, якщо це комфортно) - відповідно, також буде падати температура тіла. 

Якщо ж температура пацієнта перевищує 38,5 С і є певний дискомфорт або ж пацієнт почувається погано навіть за низьких цифр - 37,5-38 С - то використовуємо жарознижувальний препарат.

Допустимими у використанні як у дорослих, так і в дітей є група:

• ібупрофену,
• парацетамолу,
• ацетамінофену. 

Лікар зауважила, що використання будь-яких інших препаратів вдома недоцільне і навіть може нашкодити (особливо якщо мова йде про дітей). 

Варто пам'ятати, що не можна перевищувати добове дозування препарату , але можна перевищувати  разове дозування препарату . Такі ситуації відбуваються, коли температура після прийому препарату піднімається швидше, ніж за 6 годин, або якщо виникла блювота і є потреба дати ще одну пігулку. В такому випадку ми не боїмося перевищувати разову дозу, але при цьому не перевищуємо добову.

Чи потрібно чергувати ібупрофен та парацетамол

За даними Молодої, жодної причини для такого чергування препаратів нема і жодними вітчизняними чи світовими протоколами це не рекомендовано. 

Як розрахувати дозування жарознижувальних препаратів Як розрахувати дозу ібупрофену

Ібупрофен дозуємо з розрахунку 10 мг на кг маси тіла. Якщо мова за дитину, то існує певний “лайфхак”, як розрахувати кількість мілілітрів популярного сиропу на основі ібупрофену.

Якщо це “звичайний” сироп, то вагу дитини ділимо на 2, якщо ж це сироп із позначкою “форте”, то вагу дитини ділимо на 4. Таким чином ми розраховуємо дозу сиропу для дитини вагою до 20 кг. 

Якщо вага дитини більша за 20 кг, раціональніше переходити з сиропу на таблетовані форми, оскільки дитині з такою вагою ми вже можемо давати таблетку 200 мг, і цього буде достатньо для жарозниження. 

Для дітей від 40 кг та дорослих разова доза ібупрофену становить 400-600 мг. В цьому випадку ми дивимося, скільки важить людина, не забуваючи за розрахунок 10 мг на кг .

Звідси витікають найпоширеніші помилки в дозуванні препарату: коли, наприклад, доросла людина вагою понад 60 кг приймає пігулку ібупрофену 200 мг і каже, що температура в неї абсолютно не знижується. Це очікувано, оскільки це втричі менше необхідної дози - відповідно, людина не отримує бажаного жарознижувального або знеболювального ефекту. 

Як розрахувати дозу парацетамолу

Парацетамол дозуємо з розрахунку 15 мг на кг маси тіла . Відповідно, ми можемо вагу дитини - знову ж таки до 20 кг - помножити на 0,6 і таким чином розрахувати необхідну кількість мл сиропу. 

Якщо мова за дитину вагою вище 20 кг, то тут вже потрібна пігулка 250 мг. 

Для дітей та дорослих з вагою вище 40 кг потрібна вже пігулка 500 мг (чи більше відповідно до ваги). Не забуваємо перераховувати дозу по вазі: якщо людина важить понад 70 кг, то разова доза вже буде 1000 мг , інакше ми не отримаємо жарознижувального ефекту, а людина буде настрашена, що препарат не діє.

Тож важливо ретельно перевіряти правильність дозування аби запобігти відсутності терапевтичного ефекту.

При підготовці публікації використовувалась інформація Міністерства охорони здоров'я України та Національного порталу з імунізації.

Нагадаємо, що раніше ми пояснювали, як правильно міряти температуру електронним градусником, щоб він "не брехав".

РБК-Україна також писало, що відбувається в організмі після прийому парацетамолу.

Крім того, ми повідомляли 10 фактів про парацетамол і ібупрофен, які врятують ваше здоров’я.

Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.