Пригадую наше перше знайомство з Миколою Михайловичем одразу після окупації Криму у 2014 році. Тоді почали переписуватися у соцмережах, і ми стали свідками нечуваного тиску, який чинила окупаційна влада на цю мужню людину. Йому загрожувало ув'язнення лише за те, що він чесно виконував свій професійний обов'язок – говорив правду про ситуацію на півострові. Через поважний вік окупанти замінили тюремне ув'язнення на домашній арешт та інші форми переслідування.

Пам'ятаю, як 19 лютого 2020 року ми зустрічали-обіймали Миколу Семена на київському вокзалі, коли він нарешті зміг покинути окупований Крим після всіх судових переслідувань за співпрацю з «Крим.Реалії». Незабаром після прибуття у Київ Микола Михайлович відвідав розширене засідання секретаріату НСЖУ, де ми з радістю поновили його членський квиток, виданий ще у 1988 році.

«Хочу подякувати Сергію Томіленку, Ліні Кущ та всьому правлінню НСЖУ за підтримку, яку відчував там, перебуваючи невиїзним та під забороною публікуватися. Під час слідства та після засудження я відчував, що не один. І хоч я член спілки з 1988 року, але саме останні два роки я відчував, що дійсно є членом спілки, бо солідарність була помітною і у моральному плані, і у матеріальному», – казав тоді Микола Семена.

Микола Семена завжди вражав мене своєю аналітичною глибиною та чесністю. А ще – він був одним із тих, хто щиро підтримав мене як кандидата на посаду голови Національної спілки журналістів України ще у 2017 році.

Сьогодні Микола Михайлович є секретарем Національної спілки журналістів України (НСЖУ), відповідальним за кримський напрямок та правозахисну діяльність. Разом ми провели безліч важливих заходів, документуємо воєнні злочини та захищаємо права наших колег.

«Одного разу у моєму домі зник інтернет. Провайдер наполягав, що для відновлення зв'язку потрібно приїхати і попрацювати з моїм комп'ютером. Довго на це не погоджувався, але вибору не мав. До мене приїхало двоє осіб – один почав ритися в комп'ютері, інший за цим спостерігав. Вони встановили шпигунську програму, і коли приїхали з обшуком, у слідчого на столі лежав величезний стос паперу – скани з мого комп'ютера», – розповідав Микола Михайлович після звільнення.

Заслужений журналіст України, нагороджений медаллю «25 років Незалежності», лауреат премій Павла Шеремета і Ігоря Лубченка, багаторічний власкор «Дзеркала Тижня» та «Дня» – він завжди залишається принциповим та відданим професії.

Зараз він опинився у скрутному становищі. Дружина перед повномасштабним вторгненням поїхала до внуків у Крим, повернутися не може. Нещодавно переніс складну операцію, а попереду ще одна – потребує протезування суглоба ноги.

Хоч операцію проведуть безкоштовно у державній лікарні, ліки та протез коштують близько 75 тисяч гривень. Наш колега Володимир Притула ініціював збір коштів на лікування. Долучіться, будь ласка, до підтримки людини, яка є символом нескореної української журналістики у Криму! Як це зробити, читайте тут.