Українка провела 7 років у сирійському таборі: деталі спецоперації ГУР із порятунку
www.rbc.ua
Thu, 01 May 2025 19:00:00 +0300
Українка в Сирії Табір АльХол у Сирії спочатку створювали як місце, куди звозили біженців.
У 2019 році, коли коаліція під керівництвом США звільнила території, підконтрольні ІДІЛ, у табір зігнали 10 тисяч людей, зокрема іноземних громадян.
В АльХол опинилися тисячі жінок, які тікали від війни.
Пізніше побудували другий табір Родж.
Умови в ньому, за словами очевидців, ще гірші, ніж в АльХол.
У 2018 році до українських представників влади стали звертатися родичі, чиї діти застрягли в Сирії і потрапили в табори.
Голова Меджлісу Кримськотатарського народу Рефат Чубаров згадує, що звернень виявилося сотні.
Рідні запитували про своїх дочок, їхніх дітей де вони і як їх можна визволити.
Ми склали список зі 100 осіб, це громадянки України кримські татари, етнічні українці та різні інші національності.
Вони за різними сімейними обставинами опинилися в Сирії, де йшла війна.
Жінки опинилися в таборі АльХол, потім зявився табір Родж, умови в цих таборах були жахливі.
Там були свої специфічні порядки, цей табір підпорядковувався окремим силам, які підпорядковувалися військовій адміністрації, розповідає Чубаров.
Українка, яку попросили називати Аліна, опинилася в Сирії за сімейними обставинами.
Коли в країні почалася війна, вона спробувала втекти, але не змогла за кордон її не випустили.
Ми самі виходили, тому що іншого шляху немає, тільки якщо через табір виходити.
Ми намагалися, шукали дороги, і не раз.
Мене закривали.
Потім ми четверо українок зібралися і дійшли до курдів.
Нам пообіцяли, що нас депортують, але все залежить від наших країн.
Україна одна з тих країн, які повертають громадян, каже Аліна.
Попри численні спроби обійти табір, Аліна все ж до нього потрапила й опинилася в буквальному увязненні на довгих сім років.
В АльХолі, який являє собою величезне наметове містечко, не дають їжі.
Продукти потрібно купувати, а гроші на них або заробляти, або просити в родичів.
Аліну підтримувала сімя, поки вона ростила двох синів.
У таборі є медресе, куди ходили її сини, але там, як вона розповідає, їх особливо нічому не вчили.
З медичного обслуговування можна було розраховувати на антибіотики і знеболювальні більшого в АльХолі не давали.
А ще регулярно влаштовували обшуки.
Там дуже важко.
Там заборонені телефони, свої правила.
Можуть зайти обшукати тебе, якщо є заборонене.
У мене якось знайшли телефон, я 70 днів сиділа у вязниці без своїх дітей.
До вязниці їх заборонено приводити.
На території самого табору є окрема вязниця, якщо ти порушуєш правила табору.
Вранці мені давали чай, ввечері їжу і все.
А сестри, які дивилися за моїми дітьми в таборі, відправляли мені продукти, зазначає Аліна.
В АльХол фактично в увязненні сидять близько 100 тисяч осіб, з них дуже багато жінок із найрізноманітніших держав.
Дівчина розповідає, що з нею разом у наметах сиділи дівчата з європейських країн, включно з Великою Британією, Німеччиною та Францією.
В один із днів у таборі до Аліни підійшла жінка і сфотографувала її на документи, нічого не сказавши.
Дівчина почала допитуватися і жінка швидко проговорила Нікому не говори, але ти їдеш.
Це було дуже важко.
Мене вночі забрали, вже ближче до обіду мене передали, я вже побачила наших хлопців із ГУР, вони забрали мене.
Я так була рада, це просто не передати.
Дуже щасливі ми були, дуже підтримували нас у дорозі, зазначає Аліна.
В Україні вона збирається здобути освіту, віддати дітей до школи і навчити їх української мови, а самій влаштуватися на роботу.
Я досі в шоці.
Я боюся відкрити очі і знову там опинитися.
Діти взагалі в аеропорт коли зайшли, для них це була нова цивілізація, вони ж взагалі ніколи цього не бачили.
Це не передати словами.
Спецоперація Визволенням Аліни та інших українок займалося Головне управління розвідки Міноборони України.
За словами одного зі співробітників, який побажав залишитися анонімним, операція з порятунку всіх українок із сирійських таборів тривала пять років.
Вона була дійсно складною.
Складність полягала в тому, що наші громадяни перебували на неофіційній стороні Сирії, до якої немає жодних офіційних каналів.
Також з боку Іраку, з якого був тільки прохід до Сирійського Курдистану, іракська сторона ухвалила закон, згідно з яким ті, кого підозрювали в наявності родинних звязків з іділівцями, могли отримати довічні терміни у вязниці.
Розвідники поперемінно перебували в Сирії та на прилеглих територіях, кожен мав свою легенду, подробиці якої вони, звісно ж, не розповідають.
Обмежуються тим, що не представлялися місцевим як українці.
Проблема операції полягала в тому, що для її виконання ГУРівцям потрібно було вести переговори з представниками різних конфліктуючих сторін.
Ми переміщалися по всій території Сирійського Курдистану.
Там небезпечний регіон.
ІДІЛ було ліквідовано, але маленькі групи переміщаються і становлять небезпеку для місцевих.
Відбуваються сутички, вони нападають, обстрілюють машини.
Співробітники ГУР Ця операція проходила без залучення розвідок інших країн.
Вони опікуються своїми громадянами і намагаються витягнути їх із таборів і місць увязнення.
Єдині, хто взагалі не визволяє своїх людей із Сирії, росіяни.
Росія взагалі не займається репатріацією своїх громадян, їм все одно.
Це видно з їхнього ведення бойових дій, як на території України, так і взагалі за кордоном.
Громадяни Росії як потрапили туди, так там і залишаються.
Прості росіяни, дивлячись на неефективність своєї влади, просили про допомогу наших дипломатів, про те, щоб їхніх родичів забрали на територію Іраку, а потім доставили в Росію.
Рефат Чубаров і Фатіма Бойко координаторка обєднання батьків із повернення дітей із Сирії, тим часом, зазначили, що деяких раніше вивезених українок відправили в Херсонську область.
Це було до війни, жінок із дітьми поселили в Новоолексіївці, яка в лютому 2022 року виявилася окупованою.
Рефат Чубаров Вийшло так, що 24 лютого почалася повномасштабна війна і дуже було важко вийти з окупації.
Я з дітьми, я на той період вивезла 21 дитину і 4 жінок.
Я вивезла їх на територію України, потім ми поїхали в Європу, але там не вийшло, ми повернулися, каже Фатіма Бойко.
Незважаючи на масу складнощів, зокрема й бюрократичних, сьогодні українки, які опинилися в сирійській пастці, нарешті вдома.
Це не передати словами.
Я хочу залишитися в Україні, не хочу нікуди їхати.
10 років мене не було, я дуже скучила, дуже.
Останні новини
більше новин